Жорстокий вирок журфакам

У своїй журналістській практиці в різних видах ЗМІ завжди мала справу з практикантами. Як пожартував дуже давно мій колега на запитання, чому знову мені практиканта дають, бо «у тебе обличчя добре і терпіння багато». Спостерігаючи за студентами, що опановують фах журналіста, я бачила розрив між теорією і практичними навичками: діти володіли теоретичним матеріалом і не могли на практиці написати банально замітки (а на співбесідах в редакціях дуже люблять посадити людину на стрічку новин і перевірити потенційного працівника на професійну придатність. Диплом, рекомендаційні листи, гарно складене резюме, як кажуть, від лукавого. Ти або вмієш, або ні). Чи можуть протягом навчання студенти здобути практичні навички під час практики в редакціях? За моїми спостереженнями ні. Керівники від баз практики – це завжди дуже зайняті люди, у них немає часу возитися зі студентами і покроково їх вести. Є одиниці фанатики. Це не в образу я кажу своїм колегам у редакціях. Така правда життя.

На мій погляд, ЗВО, які готують журналістів, (можливо, грубо скажу, наперед перепрошую) готують дипломованих неліквідів на ринку праці. Щоб зарадити цій ситуації, на моє переконання, в Університети повинні приходити люди-практики з медійного ринку і в стінах закладу освіти відпрацьовувати практичні навички, а базу практики треба розглядати як потенційне місце працевлаштування. Адже там подивляться на студента-практиканта, якого не треба вже вчити, і заберуть до себе. У такому випадку редакція готова інвестувати у нового працівника, бо чорнову роботу «з ліплення» уже зроблено. Університетам це надзвичайно вигідно. Це реклама Університету, бо гарний студент – це вже реклама.

Що чекає на людину-практика в стінах Університету? Зарплата в +– 135 $ і життя на заощадження, бо працювати за фахом, виконуючи сумлінно роботу зі студентами, щоб високий був ККД, з досвіду скажу, це неможливо. По суті поволонтерити треба хоча б 3-5 років, аби побачити власний результат. Чекає також заповнення 1500 табличок, що дублюють одна одну, опитувань від державних структур, які імітують бурхливу діяльність (не один раз про це писала тут), і постійні звіти, звіти, звіти, в яких ти повинен довести, що не дармоїд.

Чи готові приходити в Університети журналісти-практики? А може, треба закрити журфаки (хоч спеціальність дуже комерційно приваблива, ЗВО непогано заробляють на ній, але потім випускники у своїй більшості не працюють за фахом) Запитання-запрошення до дискусії.

Тому, коли я чую, що мої колеги в редакціях кажуть: «у нас кадровий голод, ми не можемо знайти адекватного працівника, ми готові брати на роботу людей не з журналістською освітою, але які орієнтуються в темі і можуть писати і їх легше навчити», я вважаю, що це вирок ЗВО. Вирок… на мій погляд, Університети повинні змінювати підходи у підготовці журналістів.