Охопило почуття «провини того, хто вижив»? Ви не один такий

Почуття провини – це піск сезону

Воно є у всіх. Якщо ви волонтер – вам здається, що ви мало зробили. Якщо ви в ТРО, то вам здається, що це дитячий садок ЗСУ. Якщо ви в ЗСУ, то вам, звісно, соромно що не в ГУР.

Знаю людей, які кожен день виснажують себе з ранку і до вечора і тоді лише відчувають себе корисними.

Фактично сталось так, що корисність вимірюється кількістю власних страждань. І мені здається, що треба таким людям допомогти витягнути себе з цієї пастки власної омани.

По-перше, не заздріть тим, кому вдалось вбити російського військового. Я теж їм заздрю і розумію, що цей подарунок долі – як джек-пот. Вбити російського військового – вдача, любов бога, подарунок долі. Це успіх в сенсах війни. Але давайте спокійно і врівноважено станемо в чергу – їх 170 000, а нас 37 000 000.

Якщо всі 36 830 000 впадуть в депресію – нащо той мир?

По-друге, сам вчу себе і вам раджу не вимірювати свою корисність власними стражданнями. Також не треба корегувати свої дії виходячи із того, як це будуть оцінювати у фейсбучній спільноті потім, коли всі будуть розповідати які вони молодці.

Важливо оцінювати свою корисність реальною користю і це не тільки про фронт. Міцний фронт можливий завдяки міцному тилу.

В тилу інші задачі, про вас не напишуть в ЗМІ, але давайте тримати в фокусі, що головна задача – виграти війну.

І тому, ось вам по-третьє. Нагадуйте своїм близьким і рідним, друзям і тим, хто виспався і тепер знайшов сили сваритись: нам ще багато треба буде зробити у відповідь за вбивства людей в Маріуполі, за жахи в Ірпені і ще купа постарждалих по іншим регіонам.

Люди починають сваритись за менш значимі речі виключно тому що збиваються з фокусу. Тому з любов’ю до своїх і ненавистю до російських військових – обережно нагадайте тим хто поруч, що попереду ще декілька місяців прекрасних можливостей зробити щось для фізичного зменшення російських військових і перемоги.

І саме ви, а не хтось інший, є частиною цієї перемоги. Вже є. То ж нехай почуття провини буде у росіян.

Я особисто пишаюсь, що в цей час знаходжусь тут.

Це фільтрує, чистить мене. Бо тут можу вимагтаи від себе бути реально корисним. А не здаватись таким.