Як фіни відстояли власну гідність, а Сталін зганьбився

«Головне – під час успішного наступу не перейти кордон Швеції!».

З такою настановою до бійців Красной арміі зверталося їхнє командування перед нападом Союзу на Фінляндію. З одного боку, цей наказ мав пропагандистський сенс, бо давав зрозуміти совєтським бійцям, що Фінляндію вони захоплять так легко і швидко, що й не помітять, як минувши її, опиняться на кордонах Швеції. З іншого боку, цей заклик свідчив, що керівництво Совка було впевнено у своїй силі і немочі Фінляндії.

Згодом, після війни Маннергейм яскраво характеризував співвідношення сил: ворог оперував дивізіями, а ми орудували батальйонами. Це якнайкраще характеризує вихідне становище Союзу і Фінляндії. Москва задіяла майже 50 (!) дивізій. Це ж була генеральна репетиція перед Другою Світовою.

Як і ми, Фінляндія мала довжелезний кордон з Росією. Була така ж величезна перевага Союзу в озброєнні і живій силі. Столиця Гельсінкі була територіально такою ж, здавалося б, досяжною для Красной армії, як і Київ. До слова, усі симпатики Фінляндії фактично зайняли вичікувальну позицію. Чого не скажеш про наше становище. Є союзники і конкретна допомога.

Проти «червоних» загарбників стала мотивація, прагнення до свободи і любов до Батьківщини. Ціною надлюдських зусиль і хоробрості фіни відстояли гідність, а Сталін відповз і більше не наважувався на такі авантюри щодо сусідньої держави.

У підсумку виснажливого протистояння Фінляндія вистояла, а Красная армія втратила до 200 тисяч загиблих бійців. Втрати фінів були в рази, а можливо й у десять разів меншими. Сергій Плохій в одній зі своїх книг зауважує, що після цієї «Зимової війни» Гітлер був настільки вражений неспроможністю СССР, що більше не готовий був укладати настільки вигідних для Сталіна угод, як пакт Молотова-Ріббентропа.

До речі, днями Путін і Сі Цзіньпінь щось там підписали і Кремль дуже тішиться з цього приводу.