Навальний звернувся до росіян. Чим це може зацікавити нас?

З’явився перший лист Навального після отримання десятилітнього терміну. Я, як і більшість моїх друзів переконаний, що ніякі «хороших русские» не вправі повчати українців. Але спостерігати і вивчати все, що відбувається в Росії ми зобовʼязані, бо лише дерашизація і дефашизація Росії разом з розвитком у нас відповідальної влади гарантуватимуть нашу остаточну перемогу.

Стаття Навального до болю щира, чесна і самокритична. Він пише :

«Ненавиджу все керівництво Росії, яке мало в 91-му (після путчу) і в 93-му (після розстрілу парламенту) абсолютну повноту влади і навіть не спробувало робити очевидні демократичні реформи. Того, що було зроблено в Чехії (де зараз демократія і середня зарплата 181 тисяча рублів), Польщі (демократія і 179 тисяч рублів), Естонії (демократія і 192 тисячі рублів), Литві (демократія і 208 тисяч рублів) та інших країнах. Звісно, ​​різні люди тоді були у влади. І дуже хороші, чесні, щирі теж. Але це крихітна меншість, відчайдушна і безуспішна боротьба якої тільки ще краще показує нам корупцію і безсовість тодішньої владної еліти». Ненавидить він і «хороших русскіх», усіх венедіктових і собчак за колаборацію із аморальною владою. Та й до себе має претензії.

Це лист про верховенство принципів перед особистою дружбою, про тупиковий шлях авторитаризму.

Пише він зокрема: «В жаху і холодному поті я підскакую вночі на своїх нарах, коли мені здається, що у нас знову був шанс, але ми знову пішли тією ж дорогою, що в дев'яності. За вказівником «мета виправдовує засоби». Там, де ще маленькими літерами приписано: «підробляти вибори – це не завжди погано», «та ти подивися на цей народ, ну які з них присяжні», «неважливо, що він злодій, зате технократ і за велодоріжки», цим людям дай волю, вони такого набирають», «уряд все ще єдиний європеєць у Росії» та інші мудрості освіченого авторитаризму».

Читаючи лист Навального я бачу, як багато спільного у нас з країною агресором. Ми теж не стали Чехією і Естонією, у нас теж недореформовані суди. Але є дві відмінності.

На відміну від Московії, яка була імперією ми досі не подолали їхнього, московського колоніального впливу. Влада далі закриває очі на їхніх попів, наприклад. Це проблема.

Але є один великий плюс. Наших президентів ми обираємо самостійно на виборах. Цього недостатньо, для того, щоб стати хоча б Чехією, але це дає величезний шанс нам не лише на Перемогу, а на наше щасливе майбутнє. Дуже важливо зараз, під час війни, коли так багато авторитарних спокус не дати знищити ті паростки демократії, які українці зберегли на майданах протестуючи проти авторитаризму.