Зеленський та Воллес. Чи був «конфлікт»?

«Воллес наїхав на Зеленського», «Зеленський наїхав на Воллеса» – історія заочного обміну репліками між міністром оборони Великої Британії та президентом України прикметна ще й низьким рівнем української журналістики. У нашій медіасфері дискусію між двома політичниими діячами, один з яких є лідером держави, подають як пересварку двох гопників. При цьому, здається, жодне ЗМІ (раді були б помилися!) не дає навіть короткий бекграунд Бена Воллеса, над яким українці – з легкої руки президента – вже починають кпинити, запускаючи ледве не флешмоб із насмішкуватими подяками британцю.

Так, днями Воллес відповів на критику президента Володимира Зеленського у зв’язку з тим, що країни НАТО не надали Україні жодних тимчасових рамок для запрошення та членства в Альянсі. «Хочемо ми того чи ні, але люди хочуть бачити хоч трохи подяки… Іноді ви просите країни відмовитись від своїх власних запасів зброї. Іноді доводиться переконувати законодавців на Капітолійському пагорбі в Америці», – сказав він.

Зауважимо цю згадку про Америку, яку всі залишили поза увагою, причепившись до іншої фрази Воллеса. «Ви знаєте, ми не Amazon», – сказав він. Чи було це занадто брутально, неприпустимо чи неетично? З цього приводу можна довго дискутувати, але ЦПК цього не робитиме – залишимо подібну невдячну справу дипломатам та фахівцям з міждержавних контактів.

Можливо, містер Воллес все-таки перетнув певну межу, чим і спровокував дзеркальну відповідь Володимира Зеленського. Дзеркальну – у розумінні тієї ж таки відсутності достатнього такту та витримки. «Ми завжди були вдячні британським прем’єр-міністрам і пану Воллесу, тому що люди в Британії дуже підтримували українців. Я просто не знаю, що він має на увазі, як ще нам потрібно подякувати. Можемо зранку прокидатися і дякувати міністру особисто», – сказав Зеленський на пресконференції за підсумками саміту НАТО у Вільнюсі.

Шкода, що Володимир Зеленський та Бен Воллес поспілкувалися саме так. Хочеться вірити, що наступні їхні контакти – очні чи позаочні – нівелюють ту прикрість, яка виникла зараз. Але розберемо неупереджено, мають чи не мають українці дякувати Бену Воллесу?

На початку травня міністр оборони Великої Британії підтвердив те, що його країна передає нам крилаті ракети дальнього радіусу дії Storm Shadow. І це дійсно було зроблено. Storm Shadow вже два місяці «працюють» по ворогу і доводять свою ефективність. Але зауважимо, що Бен Воллес не просто ПІДТВЕРДИВ передачу нам цих ракет, він її ПРОЛОБІЮВАВ. Відчуваєте різницю? Донести інформацію може і речник Міноборони Британії, але Воллес – не речник. Він політик. І саме він працював над тим, аби відповідне рішення було ухвалене.

А тепер згадаємо слова Воллеса про те, що йому доводиться «переконувати законодавців на Капітолійському пагорбі в Америці». Що він мав на увазі? Тільки те, що Америка займає не настільки рішучу позицію щодо російсько-української війни, як нам би цього хотілося, і саміт НАТО у Вільнюсі – яскраве тому підтвердження. З певного роду протидією з боку Вашингтону стикається не лише Володимир Зеленський – з нею стикаються і наші союзники. А Воллес був одним із тих, хто відчув наслідки такої протидії на власній шкурі.

Бо після Storm Shadow була епопея з навчання українських пілотів на F-16 – цю ідею також просувала Британія. Ми кажемо «Британія», хоча за тим чи іншим кроком держави завжди стоять конкретні люди. Так от, за навчанням на F-16 також стоїть Бен Воллес. Західні джерела пишуть, що ось ця невгамовність та ініціативність Воллеса настільки не сподобалась Джо Байдену, що американський президент особисто заблокував кандидатуру Воллеса під час обрання генсека НАТО.

ЦПК писав нещодавно про те, що керівником Альянсу було переобрано Єнса Столтенберга, і це добрий вибір, проте претендентом на це крісло був і Воллес. Ба навіть більше: його вважали одним з найбільш пріоритетних кандидатів, і прем’єр Британії Ріші Сунак активно просував його, просячи в Америки режиму найбільшого сприяння. Але Байден сказав: ні. Принаймні таку версію подій викладає британський The Telegraph.

Видання зауважує, що Лондон вже не вперше робить сміливий крок у питаннях зброї для України, сподіваючись таким чином підштовхнути США. Сама Британія не зможе надати Україні F-16, оскільки не має їх. Але вона мала Storm Shadow і передала їх Україні. Також Британії під силу провести «майстер-класи» для пілотів, які коли-небудь (хочеться в це вірити!) сядуть за штурвал F-16. І ось ця британська активність вельми не подобається Вашингтону.

Не подобається настільки, що цілком конкретна людина з конкретною долею – Бен Воллес – вже поплатилася за підтримку України посадою. Ми не беремося судити про те, наскільки такий виток у кар’єрі міг бути для нього визначальним, і наскільки гірким та сильним могло бути його розчарування. Так, він постраждав не так критично, як страждають українці, які щодня десятками та сотнями (можливо, навіть тисячами – знатимемо після Перемоги) гинуть на війні. Але він також зазнав удару по планах та амбіціях. Поплатився за Україну – інакше це не назвеш.

І це може бути предметом для вдячності. Та в кожному разі це не може бути предметом для іронічної готовності прокидатися щоранку та дякувати Воллесу. Можливо, саме так і слід робити. А якщо такий ритуал видається комусь надмірним, то золота середина полягає у тому, щоб просто не бити по руці, яка простягає нам зброю.

Джерело: Центр політичного консалтингу