Знайомтесь, можливо, це майбутній президент США...

Наразі здається передчасним говорити про формат післявоєнного відновлення України та про моделі економічної політики.

Але якщо наші чиновники вже цього літа поспішили поїхати до Лугано (Швейцарія) із планом відновлення, то чому б і нам не спробувати дати прогноз політики Західного світу щодо заблокованих російських активів та перспектив отримання цих грошей Україною.

Тут дуже важливо зрозуміти, хто керуватиме нашими західними союзниками.

Велика Британія – Ріші Сунак, консерватор, ультралібертаріанець. Скорочення державних податків та стиснення соціальної політики. Зниження податків багатих.

Німеччина – Олаф Шольц, коаліція соціал-демократів, вільних демократів та «зелених».

Стратегія, відома як «чорний нуль» (schwarze Null), за якої заплановані витрати бюджету фінансуються не за рахунок нових кредитів, а виключно за допомогою бюджетних доходів. Ультраліберальний порядок денний.

Франція – Макрон. Зниження податків на багатство, згортання соціальних програм, демонтаж гарантій найманих працівників ринку праці, скорочення держвитрат.

Ліберальний порядок денний.

Наприклад, Макрон заявив, що у Франції та Європі закінчився «період достатку та безтурботності»:

«Я вважаю, що те, що ми переживаємо зараз – це свого роду великий переворот чи велике потрясіння.

По суті, ми переживаємо кінець достатку, кінець дешевої ліквідності – ми маємо витягти з цього економічні наслідки – кінець доступності продуктів та технологій, які, як нам здавалося, були постійно доступними».

Найцікавіше – це хто керуватиме США.

Я зроблю ставку на перемогу республіканців та їх кандидата Рона Десантіса, губернатора штату Флорида, випускника Єля та колишнього військового прокурора бази Гуантанамо на Кубі.

Десантіс – затятий трампіанець і прихильник «Руху чаювання», який іноді називають рухом «Taxed Enough Already» («Досить з нас податків»).

Основні цілі: скорочення урядового апарату, зниження податків і державних витрат, скорочення національного боргу та бюджетного дефіциту.

Серед радикальних ідей – припинення випуску фіатних грошей, взяття під контроль Федеральної резервної системи.

Десантіс мріє повністю ліквідувати медичну реформу Обами, зменшити податки для багатих, обмежити програми доступної освіти для бідних.

Він проти трансгендерної антропології та зеленого курсу.

Виступає за нарощування видобутку нафти у США та «залялькування» Америки всередину себе: головне – це проблеми американців, а не глобалізм та провідна роль США у світі.

До речі, Десантіс може стати черговим президентом-католиком після Кеннеді.

Я це все до чого.

Підбирається дуже «зубаста команда» крутих хлопців.

Найдобріший з них – це Шольц, якого у нас порівняли з «ліверною ковбасою». А «добрий» – не означає, що зовсім без пам'яті.

Позиція таких лідерів щодо України буде очевидною: скорочення бюджетних видатків, десоціалізація держави, згортання всіх держпрограм стимулювання економіки.

Це буде тверда позиція раціонального партнера. Широкий потік допомоги у стилі демократів закінчиться.

Адже для виходу з кризи нам потрібна якраз політика економічного націоналізму, яка багато в чому суперечитиме тим рецептам, які нам виписуватимуть.

Нам необхідні:

1. Захист внутрішнього ринку, у тому числі за допомогою імпортних мит та квот.
2. Підтримка національного виробника. А вона може здійснюватися або через зниження податків, або через систему стимулюючого кредитування і держгарантій, або шляхом локалізації держзакупівель. Або за допомогою трьох зазначених вище механізмів.
3. Створення нових робочих місць.
4. Нова індустріалізація та інфраструктурний розвиток.
5. Підвищення додаткової вартості в кінцевому продукті та експортоорієнтованість.
6. Подолання сировинної залежності та запровадження експортних мит. Створення за рахунок них Національного резервного фонду.
7. Реструктуризація та часткове списання держборгу.
8. Зниження податків на працю.
9. Активні монетарні стимули зростання.
10. Перехід до кластерної моделі розвитку.

Нас активно «умовлятимуть» не робити жоден із зазначених вище пунктів.

І під ці десять пунктів ніхто не дасть нам грошей, навіть заблокованих російських резервів.

Швидше за все, резерви РФ використовують для закупівлі в американських та європейських компаній товарів та обладнання для України.

Сплатять роботу іноземних підрядників.

Чи пам'ятаєте будівництво укриття над ЧАЕС?

Фонд, що фінансується західними донорами, західний підрядник, імпортне обладнання та оплата праці іноземних робітників та інженерів.

Українським чиновникам не дали навіть потриматися за гроші.

Основна частина підрядів пішла іноземним компаніям, в Україні було розміщено лише найпростіші замовлення.

Натомість, Україна отримала Новий безпечний конфайнмент над зруйнованим реактором.

Так, нам відновлять критичну інфраструктуру, щоб люди мали світло і воду і вони не бігли до ЄС, але ефекту мультиплікатора та зростання міжгалузевих балансів щодо Леонтьєва в нашій економіці не буде.

Ефект мультиплікатора піде в інші країни, як і дорожнє будівництво в минулі роки.

Чи є у нас варіант домогтися того, щоб ми могли реалізувати модель «великого поштовху» у своєму розвитку за рахунок тих грошей, що нам нададуть після війни?

Адже іншого історичного шансу на такий ривок ми вже не матимемо.

Такий варіант є.

Правоцентристський політичний порядок денний та акцент на економічному суверенітеті.

Повторити успіх Польщі та руху Право та Справедливість, які на тлі критики своїх союзників реалізують в економіці модель економічного націоналізму.

І ще одержують на це гроші в ЄС.

Польща свій історичний шанс на якісний стрибок використала, активно застосовуючи механізми захисту свого ринку та підтримки національного товаровиробника.

Створивши нове індустріальне ядро ​​та модернізувавши базову інфраструктуру.

Схожу модель економічного націоналізму було реалізовано і Пак Чон Хі у Південній Кореї. Без схвалення США, але ніхто у Вашингтоні і не забороняв, якщо «самі здужаєте».

Якщо Україні вдасться сформувати новий політичний порядок денний – повторимо шлях Польщі.

Якщо ні – повторимо шлях... не називатиму навіть.