«Це європейський конфлікт». Що стоїть за новою позицією Сі Цзіньпіна

«Це європейський конфлікт». Саме так відповів Сі Цзіньпін на запитання президента Німеччини Штайнмайера про те, чи планує Китай організувати тристоронню зустріч Путіна, Трампа та Сі Цзіньпіна на саміті АТЕС у Шеньчжені в листопаді. Що стоїть за цією фразою?

Почнемо з того, що в контексті політичної культури Китаю Пекін різко негативно поставився до низки заяв українських політиків у відповідь на його мирну ініціативу.

Знаючи характер церемоніальної дипломатії Китаю, можна стверджувати: Пекін більше не буде активно сприяти мирному врегулюванню. Наша дипломатія «втратила Китай», який не сприймає формат «сміливої» чи «наступальної» дипломатії.

Насправді в Пекіні такий формат переговорів сприймають або як образу, або як натяк на стратегічну залежність Китаю від кого-небудь. Але оскільки Китай навіть на йоту від нас не залежить, то він сприймає такий тон виключно як образу.

Але якщо Китай публічно не порушує тему мирних переговорів, це не означає, що за лаштунками не обговорюватимуть питання завершення війни. Просто саме обговорення відбувається в зовсім іншому форматі.

Тепер не війна обговорюється в контексті відносин у рамках «трикутника» Китай – РФ – США, а сам формат таких відносин формується на тлі війни.

Відмінності величезні. Якщо раніше обговорювалося завершення війни і лише потім гіпотетичні відносини в рамках «трикутника», то тепер на першому плані – формат таких відносин, а можливість завершення війни вже не є предметом детального обговорення.

Процес завершення війни тепер переходить у формат «природного згасання через фазу ескалації» без механічного припинення шляхом переговорів.

Сама війна більше не перешкоджає налагодженню переговорів щодо характеру відносин у рамках трикутника «Китай – РФ – США».
Можна назвати це Ялтою 2.0.

Але краще назвати Шеньчжень 1.0, оскільки відмінності більш ніж зрозумілі: мова йде не про поділ світу після світової війни, а про формування відносин глобального modus vivendi на найближчий період мір-системних воєн, тобто до 40-х років. Для нас таке переформатування глобального ставлення до російсько-української війни несе низку ризиків.

Широкомасштабні мирні переговори найближчим часом неможливі. Європа, очевидно, не здатна проявити лідерство в цьому питанні: вона надаватиме кошти. Поки що надаватиме.

Хоча цілій плеяді наших політиків, насправді, нічого іншого від ЄС і не потрібно: лише гроші та особиста легалізація. Війна вступає у період «природного згасання через фазу ескалації».

Крім того, після 20 листопада війна триватиме в новій геополітичній реальності. Шанс на «проактивний мир» на 90% втрачено. Після 20 листопада його буде втрачено на 100%.