Я вважаю, що держави Україна немає

Прапор, герб, передсмертний гімн, кордон по периметру – всі ці атрибути державності начебто є. Але всіх цих атрибутів замало, щоб територія, обпарканена кордоном, функціонувала як держава, як єдиний організм. Щоб люди, які населяють цю територію, ідентифікували себе громадянами. Мій девіз - чимподалі від держави і чим поменше держави. Усе, для чого вона мені потрібна - в ролі надійного регулятора всіх різновидів моїх взаємостосунків (із хамами, лінивими чиновниками, несумлінними бізнес-партнерами та й просто неадекватними людьми). Мені потрібна держава суто як гарант моїх і їхніх прав, моєї і їхньої сфер. І не більше. Помирати за державу - це найсмішніше, що я коли-небудь чув. Точніше, це уже не смішить - це глибоко ображає.

Моя думка така: Україна як держава з багатомільйонним населенням не має ніякої перспективи. Повна безсистемність усіх влаштовує, бо так легше. Держава не розвалюється - вона вже давно розвалилася. Банального упорядкування усіх систем життя ніколи не буде. Скільки буде існувати Українська держава - стільки буде все догори дригом. Ми створені жити в доісторичній феодальній добі. Скільки судів – стільки рішень. Скільки чиновників – стільки субєктивних думок про одну й ту ж проблему. Ну зізнаймося... Ну це ж зручно...

Кожна нормальна людина свідомо ухиляється від сплати податків, свідомо не виконує державні приписи, свідомо плює на закон і не має з цього приводу жодних докорів сумління. У крові людей відсутнє інстинктивне відчуття, що він робить щось не так. І це – правильно. Бо Українська Держава спрямована проти людини, є неуважною до неї, паразитивною і фіскальною. Ми ж не мазохісти якісь!

Живучи в недодержаві-недокраїні-недосус пільстві, ми наче успадковуємо своє бездержавне минуле. Жодна спроба утворити свою державу не увінчалася успіхом. Ні тоді, ні тепер. Жити в державі Грушевського - це дурити самого себе. Жити в державі Петлюри - краще не жити. А в тій державі, яку збудував би нам Бандера, жодна вільна людина не прожила б і дня.

Мушу це сказати вголос: а чи здатні українці ВЗАГАЛІ мати свою самодостатню державу? Давайте я делікатно промовчу.