Війна: йти в наступ чи на компроміси?

У науці, яка називається логіка, є поняття, яке називається антиномія. Це парадоксальна ситуація, коли два протилежні, супротивні твердження мають однакову правоту. Грубо кажучи – коли протилежні погляди є однаково вірними.

Україна зараз потрапила в лещата антиномії. Усі праві. Неправих – немає.

Праві ті, що виступають проти війни, закликаючи до компромісів і переговорів заради святого миру. Праві й ті, що закликають іти лише в наступ, знищити ворога дощенту і ні в якому разі не зупинятися.

Праві ті, які вважають, що на голому патріотизмі Путіна неможливо перемогти, а лише зупинити, що саме по собі не означає закінчення цієї кривавої історії. Праві й ті, яким яксамраз патріотична мотивація додає вирішальної наснаги у війні, де вони готові йти до самого кінця, навіть найфатальнішого.

Праві ті, які скептично оцінюють свою участь в робочо-селянській армії, мотивуючи це тим, що життя одне, і посмертний героїзм нікому не потрібен, тому участь на війні треба оцінювати не статистикою гарматного м’яса, а професійною користю кожного штика. Праві й ті, які готові ризикувати своїм життям заради патріотичних почувань, і перед такими людьми варто схилити коліна.

Праві ті, які обурюються: мовляв, раз держава тебе призиває на свій захист, то вона зобов’язана видати бронежилет, каску і решту необхідної амуніції. Праві й ті, які не чекають від держави подачок і займаються благородним армійським волонтерством.

Праві ті, які не вважають, що совдепівський, а деколи відверто ворожий Донбас вартує стількох жертв. Праві й ті, які вважають, що народ мусить відстояти кожен метр своєї території заради принципу непорушності кордонів.

Праві ті, які хочуть пливти до європейського берега тільки з тими, хто теж цього прагне, а відтак готові скидати весь баласт, усвідомлюючи, що де-юре Донбас залишиться в Україні, але де-факто ще довго буде прихистком русо-терористо з правом вето на всі загальнонаціональні зрушення. Праві й ті, які готові заплатити мінімум 20 років і сотні мільярдів доларів за спробу навернути цю територію, не відступаючи ворогові ані п’яді, тим паче, що на Донбасі є багато прекрасних наших людей.

Усі праві. Неправих – немає.

До чого це я? Просто майте свою думку. Тим ми (поки що) відрізняємся від стадного путінського зомбі-суспільства. І, маючи свою думку, списуйте все на антиномію