Топ-100 видатних українців. Що не так з цим рейтингом
Вигаданий персонаж Тарас Бульба має вищий відсоток, ніж реальна поетеса Ліна Костенко
Кожна загальнонаціональна соціологія чинить руйнівний ефект для моїх нейронів: я скаженію від гніву й обурення, мене заливає сором-срамота, і всі ті цифри роз’ятрюють мене нарозтіж.
Подивився я Топ-100 видатних українців. Глибина й обшир ментального каліцтва сконцентровані якраз у цьому Топ-100. Горох із капустою, кукіль і пшениця, діаманти й токсини перемішалися воєдино – і вся ця какофонія антагонізмів якнайкраще відображає мішанину в головах наших ойойой яких специфічних людей.
Ну який Зе на другому місці з 30%... Другий після Шевченка? За всі часи? Це катастрофа, це інтелектуальний катаклізм. Не маю ні бажання, ні сил пояснювати, чому це друге місце у списку видатних українців усіх часів – несусвітній крінж. Хто цього не розуміє, то пиши пропало. Пропало 30%. А вони ще сміються з Росії й рейтингів Путіна.
Вигаданий персонаж Тарас Бульба має вищий відсоток, ніж реальна поетеса Ліна Костенко. Це навіть не стидовисько – це безчестя, це загальнонаціональна психіатрія на базі разючого невігластва.
Шухевич і Кучма – рівнозначні постаті. Ідейний упівець і автор олігархічної бандократії. Хула, наруга, глум.
Людмила Гурченко й митрополит Андрей Шептицький – поряд. Член кліки Михайло Подоляк – однаковий показник із Левком Лук’яненком, дисидентом-смертником, який 25 років відсидів у таборах.
Юля Тимошенко – вище у списку від короля Данила Галицького. Кольоровошкарпеточний Віталій Кім (видатний українець) – далеко попереду від убитих червоним режимом композитора Івасюка й поета Василя Симоненка.
Комуністичний тиран Щербицький. Генсек імперії зла Брежнєв. І навіть Янукович з Ахмєтовим. Партизан Ковпак і перша міледі Олена. А Кличко, а Кравчук, а Усик, а футболіст Шевченко... – всі вони видатні українці з часів Київської Русі.
Німий крик, який більшість сограждан ніколи не почує й не збагне. Справа не відсотках більших чи менших – справа в безперебірливості, у хворобливому хайпожерстві, у дрімучості, в інфантилізмі, у відсутності ціннісних критеріїв, у порожній поверхневості.
Учергове доходжу до висновку, що недарма найвидатніший із-поміж усіх українців Шевченко писав:
Та й спитайте тоді себе:
Що ми? Чиї сини?
яких батьків? Ким? за що закуті?
То й побачите,
що ось що ваші славні Брути:
раби, подножки, грязь Москви.
Коментарі — 0