Від чого насправді відмовився Ахметов

Бачу багато інтерпретацій, тому, хоча чіткого розуміння, що саме сталося з Ахметовим і його медіа, в мене і моїх колег досі немає (як і ні в кого, здається), але дещо уточнимо.

Ахметов не віддає телеканали державі. Він заявив, що віддає державі ліцензії. Інакше кажучи, відмовляється від ліцензій, які йому ця сама держава й дала. Самі по собі ліцензії на мовлення мають цінність, звісно, і їх теоретично можна було б дати комусь іншому, ось тільки кому? Гравці ринку зараз зайняті виживанням.

Канали в сенсі техніка-люди-нерухомість-бренд-права-передавачі залишаються в Ахметова. Чи він їх просто ліквідує (закриє, звільнить), чи використає в якийсь інший спосіб, ми не знаємо. Але тут є нюанс: канали Ахметова не просто транслюють марафони «Єдині новини» і «FreeДом», вони виробляють частину їхніх ефірів. І в тому, щоб вони це робили, держава була зацікавлена, і навіть платила за це гроші (за «FreeДом»). За всіма ознаками для влади рішення Ахметова було несподіванкою.

Якби він таки віддав самі канали державі, це був би дуже стрьомний і обтяжливий подарунок, оскільки цей медіахолдинг потребує мільярдних дотацій, щоб працювати. Команді Зеленського багато хто справедливо закидає бажання контролювати медіа. Контролювати – так, але не утримувати

Особисто мене найбільше засмутила заява про припинення «діяльності» онлайн-медіа. Не лише через слово «діяльність», а тому, що ми таке вже бачили не раз – видання, архів яких є документами української історії (можна не любити «Сегодня», але це важливе для України видання), просто зникають. Якщо від каналів Ахметов міг відмовитись із міркувань «деолігархізації», то онлайн-медіа то за що? Вони ж формально не ЗМІ...

А взагалі я майже впевнений, що в найближчі дні ми дізнаємося ще багато цікавих подробиць цієї історії і все виявиться не так, як здається.