Україна увійшла в зону дуже серйозної турбулентності

Міністр фінансів Марченко з трибуни ВР у запалі дискусії сказав, що не виключений сценарій, коли свої потреби Україна буде змушена вирішувати сама.

Сподіваємось, це справді сказано для психологічного ефекту – а не розписування уряду в тому, що робота із союзниками провалена. Або що це – свідомий вибір влади: залишитись самим і «героїчно» здатися.

Альтернативою є забезпечення підтримки з боку союзників усіма можливими способами.

Багато разів сказано, що для цього потрібно:

1. Справжня єдність і використання всіх можливостей, забувши політичну ревність.
2. Максимальна ефективність використання ресурсів, забувши про корупційні оборудки.
3. Зрозумілість для партнерів, забувши спроби побудувати в Україні популістський авторитарний режим, чужий для союзників.

Якщо ми хочемо перемогти – це абсолютно необхідний і невідворотній крок. Без цього – всі сценарії погані.

Ризик у одному – влада цього не бажає. Для неї це – неприємний шлях, його прагнуть уникнути чи відтермінувати.

Психологи говорять про пʼять стадій прийняття небажаного невідворотнього:

• заперечення,
• гнів,
• торг/компроміс,
• депресію
• та, власне, прийняття.

Заперечення ми бачили у надмірному оптимізмі і шапкозакидальстві влади, яка через монополію у медіа продала суспільству «перемогу в кредит».

Зараз суспільство починає запитувати про результати – і бравурному тараторенню вірить дедалі менше.

Тут би взятись за розум і почати виправляти проблему. Але ні. Ідемо далі за стереотипами.

Гнів виявляється у нестримному хамстві, якого бачимо дедалі більше від представників влади.

Хамлять усім – опонентам, партнерам, журналістам, суспільству…

От тільки ніхто з перелічених категорій не зобовʼязаний мати терпіння батьків дітей-підлітків, які у відповідь на емоційну агресію чада мають подумки порахувати до десяти і зберігати спокій.

Бо, на відміну від дітей-підлітків, у можновладців у руках важелі, гроші – і величезна відповідальність. І їхнє хамство і гнів ситуацію лише погіршуватимуть.

Якщо її вдасться втримати – настане черга переговорам/торгам, розчарування у їх важкості – і запізніле прийняття.

Якщо буде кому і що приймати...