Депутати «Слуги народу» мають спрощене уявлення про історичну політику в Польщі і Україні

Народний депутат України Ірина Верещук («Слуга народу») заявила, що вона «проти того, щоб Володимир В’ятрович залишався головою українського ІНП, через нього ми сперечалися з поляками».

Боюсь, що пані Верещук має дещо спрощене уявлення про історичну політику в Польщі та в Україні.

Оскільки протягом останніх років я мав безпосереднє відношення до формування позиції УІНП в сфері польсько-українських взаємин (участь у двосторонніх консультаціях, спостереження за розкопками у Грушовичах, підготовка аналітичних матеріалів тощо) – маю власну позицію з питання, що його порушила пані Верещук. Ця позиція сформована на базі здобутого досвіду роботи та багаторічної взаємодії із польськими колегами.

1. Після перемоги Революції Гідності Україна посилила свою суб’єктність в міжнародній політиці. Вперше в новітній історії наша держава почала формувати і відстоювати свою позицію у такій сфері як історична політика.

2. З бідного і знедоленого підзахисного (яким тривалий час Польща вважала Україну та Білорусь), українці перетворились на партнера, у якого існують власні інтереси.

3. Суттєво змінилась ситуація і в самій Польщі. Прихід до влади консервативної партії «Право і справедливість», наплив українських трудових мігрантів, страх перед «українізацією» польських міст, страх простих поляків за втрату робочих місць на користь спритніших і невибагливих українських заробітчан стали причиною появи певних фобій у польському суспільстві. На цих фобіях вдало зіграли окремі польські політичні сили і «кресові» середовища.

4. Станом на сьогодні «Право і справедливість» чи «Кукіз’15» вже не можуть «здати назад» на українському напрямку. Будь-які поступки перед українцям будуть розцінені електоратом ПіС і «Кукіз’15» як зрада. Більше того – ПіС боїться, що «Кукіз’15» обійде їх з правого флангу. Тому такі акції, як нищення пам’ятника воякам УПА і наруга над Державним Гербом України на цвинтарі в Грушовичах ніколи не засуджувались політичним керівництвом Польщі.

5. З 2014 по 2019 рр. на території Республіки Польща було скоєно щонайменше 17 актів вандалізму щодо 9 українських пам’ятників та місць поховань. По жодному з цих випадків не пролунало вибачень чи засудження самого факту вандалізму, жоден із зруйнованих українських пам’ятників не був відновлений польською стороною повною мірою, жоден випадок не розслідуваний польськими правоохоронними органами.

У 2017 р. УІНП був змушений реагувати на ситуацію, аби врятувати ті українські могили і пам’ятники в Польщі, які ще не були знищені. З цією метою УІНП ініціював перед Державною міжвідомчою комісією у справах увічнення пам'яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій зупинення надання дозволів на проведення робіт з пошуку поховань та впорядкування польських місць пам’яті в Україні. Крім того, Інститут звернувся до представників органів місцевого самоврядування з проханням припинити розгляд будь-яких звернень польських державних інституцій, окремих осіб чи громадських організацій щодо надання дозволів на встановлення нових польських пам’ятників та пам’ятних знаків чи реставрацію вже існуючих. Умовою поновлення співпраці було названо: відкрите та прозоре розслідування всіх фактів нищення українських місць пам’яті, що мали місце протягом 2014–2017 рр., притягнення до відповідальності винуватих осіб та відновлення знищених українських пам’ятників коштом польської сторони, що передбачено міжурядовою Угодою про збереження місць пам'яті і поховання жертв війни та політичних репресій від 21 березня 1994 р.

Безумовно, що така реакція України не влаштовувала Польщу. Розпочались тривалі двосторонні консультації, у яких Україна відстоювала власні національні інтереси.

Безумовно, перед партією «Слуга народу» відкрилась спокуслива перспектива: оголосити винними у погіршенні польсько-українських взаємин Володимира В’ятровича, Павла Розенка, Святослава Шеремету, задовольнити вимоги, що висунуті польською стороною без будь-яких умов.

Коротко на пальцях поясню пані Ірині, які це матиме наслідки для України.

А) Антиукраїнських настроїв серед електорату «Право і справедливість» та «Кукіз’15» це не вгамує, адже не зникнуть першопричини про які написав у пунктах 1-3.

Б) Буде зруйнована існуюча система стримувань і противаг, що відкриє нову еру маркування західних областей України польськими військовими меморіалами і пам’ятниками в обхід чинного законодавства України. Можливо відновиться нищення «бандерівських» місць пам’яті в Польщі.

В) Угорщина та Румунія одержать чіткий сигнал: Виставляйте Україні свої претензії та вимоги. Нова влада здає все.

Дуже сподіваюсь, що пані Ірина Верещук та інші депутати від «Слуги народу» пам’ятатимуть, що крім необхідності захищати рейтенги існує потреба захищати національні інтереси України.