Силовий розгін активістів-блокадників на Донбасі є неприпустимим

Звинувачення в тому, що я організував блокаду окупованого Донбасу як помсту за «сміттєву» блокаду Львова, навіть не буду коментувати. Всі, хто дружить з головою, розуміють, що це абсурд. Це розуміють навіть ті, хто озвучує ці тези. Ну, просто «темники» такі прийшли. Нема ради.

Хочу висловитись про інший тренд в коридорах влади – обговорення варіанту силового розгону активістів-блокадників на Донбасі. Моя позиція проста:

1. Я наполегливо застерігаю президента та прем’єр-міністра навіть не думати про такий варіант. Нічого гіршого, ніж силовий конфлікт між українцями поблизу лінії фронту, уявити зараз собі неможливо. А ідея з підсилання тітушок до ветеранів АТО могла прийти лише в дуже нездорову голову.

2. Звертаюсь до організаторів блокади та центральної влади з проханням повернутись до теми переговорів – публічних, фахових і в інтересах українського народу.

3. Вважаю, що такі переговори можливі за відмови зі сторони влади від будь-яких погроз на адресу активістів а також визнання всіма сторонами наступних аксіом:

• єдиною темою для переговорів з російською окупаційною адміністрацією на Донбасі може бути лише питання звільнення українських військовополонених;
• торгувати з компаніями, які платять данину окупаційній владі, недопустимо;
• тримати енергетичну безпеку країни в залежності від окупантів недопустимо.

Якщо ми всі погоджуємось з цими тезами, потрібно приймати Закон про визнання реальності – офіційного статусу непідконтрольних територій як «окупованих» з усіма міжнародно-правовими наслідками. Проект у Раді – справа за депутатами.

Сьогодні цю політику в інтересах держави реалізовують ветерани АТО на коліях Донбасу. Не тому, що їм персонально не подобається хтось у владі. А тому, що вони на війні вибороли моральне право, аби вимагати, щоб інші на цій війні принаймні не заробляли.