100 років тому Аргентина визнала Українську Народну Республіку

Сто років тому, 5 лютого 1921 року, сталася маловідома у сьогоднішньому українському суспільстві подія, уроки якої однак важко переоцінити навіть зараз. Того дня президент Аргентини Іполіто Ірігоєн підписав декрет про визнання Української Народної Республіки. Цьому акту передували переговори, які провів із аргентинським послом у Франції Марсело Торкуато де Альвеаром український дипломат, керівник дипломатичної місії УНР при Святому престолі, граф Михайло Тишкевич. Не останню роль для успіху переговорів відіграла добра репутація, яку встигли заслужити в далекій південноамериканській країні працьовиті українські мігранти першої хвилі.

Уроки ж того акту полягають для нас у тому, що визнання Аргентиною УНР відбулося після Паризької мирної конференції Антанти (18.01.1919 - 21.01.1920), на якій демократична Україна марно намагалася отримати міжнародне визнання з боку європейських демократій, оскільки це суперечило тезі Великої Британії про необхідність зберегти «єдину та неподільну Росію». А трохи більше ніж через місяць після того, як президент Іполіто Ірігоєн підписав декрет, РРФСР, УРСР та Польща уклали сумнозвісний Ризький договір. Ще через рік розпочалася Генуезька мирна конференція – перший міжнародний форум, на який було допущено делегацію совєтської Росії.

Власне, можливо, це урок не стільки для нас, скільки для сьогоднішніх європейських демократій.

Я ж завершу ці нотатки віршем, який колись написав іспанською, а згодом сам же переклав на українську, і кілька днів тому мав нагоду прочитати під час запису передачі, яку підготувало посольство Аргентинської Республіки в Україні з нагоди сьогоднішньої пам'ятної дати: