Міжнародний комітет Червоних хрестиків-ноликів

Вранці 10 жовтня з посиланням на агентство Reuters поширилася інформація про те, що після хвилі ракетних ударів Червоний Хрест призупиняє діяльність в Україні. Згодом на Твіттер-акаунті Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ) в Україні з'явилося уточнення, що організація не залишає Україну, а буде пристосовуватися до роботи під час погіршення ситуації з безпекою. А ще пізніше радник глави делегації МКЧХ в Україні Андрій Круглашов зробив ще одне уточнення, мовляв, Червоний Хрест справді припинив роботу, але на один день – 10 жовтня.

Чи працюватиме МКЧХ в Україні 11 жовтня в разі продовження ракетних ударів пан Круглашов не уточнив. Як і не дав поради, як у такому разі пристосовуватися до роботи українцям (а надто задіяним у ліквідації наслідків ворожих атак), для яких ракетні, бомбові та артилерійські удари Росії зробилися такою ж реалією життя, як і осінні примхи погоди.

В пошуках відповіді зайшов на сайт МКЧХ в Україні і першим, на що натрапив, виявилася «Корисна інформація для людей, які постраждали від конфлікту в Україні». Як вам формула «конфлікт в Україні»? Наче у Раша Тудей списали.

Нещодавно бажанням не називати речі своїми іменами й займати рівновіддалену від агресора та жертви агресії позицію відзначився комітет з присудження Нобелівської премії миру. Ще раніше – Amnesty International. Що це за хвороба така підкошує лави гуманітарних організацій?

Є на сайті МКЧХ і заява для преси його генерального директора Роберта Мардіні, зроблена під час візиту до України 1 вересня. У своїй заяві пан Мардіні окреслив три напрями роботи керованої ним організації в Україні: грошова допомога за спільною програмою з Мінсоцполітики України для близько 300 тисяч людей на суму близько 40 тисяч доларів; кращий доступ до води для 9 мільйонів людей у співпраці з місцевими водоканалами; кращий доступ до медичних послуг для понад 700 тисяч людей.

Перепрошую, і це все під час війни? А як же поранені, військовополонені, інші жертви війни?

Як і Amnesty International, МКЧХ – міжнародна неурядова організація, але притому майже на сто років старша. І треба сказати, повноваження МКЧХ нерозривно пов'язані з міжнародним гуманітарним правом, зокрема, з дотриманням Женевських конвенцій, захистом жертв внутрішніх та міжнародних збройних конфліктів. МКЧХ тричі ставав лауреатом Нобелівської премії миру, вперше ще 1917 року за діяльність із поліпшення становища військовополонених.

За первісним задумом його творця, швейцарського підприємця та письменника Анрі Дюнана, який 1859 року був випадковим свідком жорстокого поводження з полоненими й пораненими під час однієї з тодішніх європейських битв, людство мало подбати про гуманне ставлення до поранених і полонених, а також про укладання відповідних угод та створення міжнародної організації, яка опікувалася б усім спектром цих питань.

Війни тривають щодня, без перерв і вікендів. І задачі гуманітарних організацій під час війни, а надто МКЧХ, також щоденні і не обмежуються фіксацією подій та роздачами гуманітарної допомоги. Інакше потреба в таких організаціях відпадає.

І ще одне зауваження. Можна зрозуміти бажання полегшити долю поранених і військовополонених з обох сторін. Неможливо зрозуміти небажання називати речі своїми іменами.