Моська відгавкується і бреше. Коментар до заяви МЗС країни-агресора

Mósca італійською з великої літери означає Москву, а з малої – муху, надокучливу людину або Моську-собаку. Мені подобається цей збіг, особливо останнє тлумачення. Незрідка навіть думаю про місто, а в уяві постає зовсім інший зоровий образ. От і зараз.

На ФБ-сторінці МЗС Росії з'явилася офіційна заява з такою довгою назвою, що нагадує дацзибао, себто рукописну агітаційну газету доби китайської культурної революції: «Заява МЗС Росії у зв'язку з висловлюваннями глави дипломатії ЄС Ж.Борреля стосовно порівняння політики США та їхніх союзників щодо Москви з діями А.Гітлера». Мета заяви зрозуміла: зовнішньополітичне відомство країни-агресора виправдовує риторику свого керівника, що спричинила шквал обурення і критики з боку світової спільноти.

А тепер кілька фрагментів заяви.

«З 2014 року збройні сили України та націоналістичні батальйони безкарно обстрілюють мирні міста Донбасу, Херсонської та Запорізької областей Росії...» Стоп. Відколи ці українські регіони стали російськими? Хто у світі їх визнав такими? Для майбутнього міжнародного трибуналу має бути особливо важливим, що це думка не якоїсь особи, а зафіксована в заяві позиція російського МЗС.

«При цьому ЄС навчає бойовиків ВСУ...» Стоп. Збройні сили України – офіційна назва збройного формування, на яке, згідно Конституції, покладено завдання з оборони України, захисту її суверенітету й територіальної цілісності. Що ЗСУ і роблять, боронячи Україну від російської агресії, в якій, до речі, Росією задіяні бойовики зі збройних формувань на кшталт «вагнерівців».

«Доводиться нагадати, що саме наш народ став понад 80 років тому на захист людства від чуми фашизму...» Стоп. Доводиться нагадати, що Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 року, і СРСР до 22 червня 1941 був поплічником нацистської Німеччини, згідно з секретним протоколом до пакту Молотова-Ріббентропа розділив з нею Польщу, анексував країни Балтії, постачав нацистській Німеччині нафту та інші товари і на своїй території таємно навчав військовослужбовців вермахту.

«Найбільших жертв серед усіх учасників антигітлерівської коаліції зазнали саме народи Радянського Союзу...» Стоп. Насправді жертв могло бути менше, якби не репресії в самому СРСР, зокрема, проти командного та керівного складу Червоної армії, які мали місце ще в 1930-1931 роках і жертвами яких стали військові спеціалісти – колишні офіцери царської армії, що служили в Червоній. Згодом, від 1936 і до 1941 було кілька хвиль масових репресій у Червоній армії, а після поразок влітку 1941 були розстріляні звинувачені в цих поразках генерали. Репресії в Червоній армії однозначно мали негативний вплив на її боєздатність, а отже спричинилися до численних жертв. До цього слід додати і притаманне російським командирам нехтування безпекою і життям підлеглих, яке спостерігаємо і сьогодні.

Можна було б навести і прокоментувати ще якісь моменти заяви, та чи варто? Головне зрозуміло. Замість вибачитися на весь світ, Росія навіть не виправдовується, а намагається довести свою правоту, приписуючи свої вади іншим. Причому робить вона це нав'язливо й агресивно, що змушує думати, що Росія невиліковна.