Що дасть Україні оголошення Росії спонсором тероризму?

12 серпня 1949 року Генеральна Асамблея ООН схвалила чотири багатосторонні документи з питань законів та звичаїв війни, спрямовані на захист жертв збройних конфліктів. Нажахане недавньою Другою світовою війною людство намагалося виробити правила, які – на випадок майбутніх конфліктів – обмежували б їхню жорстокість.

Власне, такі спроби робилися й раніше: Декларація про скасування використання вибухових та запалювальних куль датована 1868 роком, ще дві декларації, також спрямовані на зменшення числа жертв бойових дій – 1899 роком. Та для нас сьогодні важливо, що ухвалені 12 серпня 1949 року на Дипломатичній конференції ООН чотири документи – Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у регулярних арміях, Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що постраждали в корабельних аваріях, зі складу збройних сил на морі, Конвенція про поводження з військовополоненими та Конвенція про захист цивільного населення під час війни – чинні й сьогодні і є основоположними документами міжнародного права, що стосуються збройних конфліктів.

Агресією проти України РФ порушила не лише ці, а й сотні інших міжнародних договорів, прийнятих як у форматі ООН, так і в рамках інших міжнародних організацій. Сьогодні багатьох із нас дратує млявість та безпорадність перед лицем агресії різних міжнародних інститутів – Міжнародного комітету Червоного Хреста, МАГАТЕ та деяких інших. Але ми мусимо розуміти головне: якщо Україна справді хоче засудити Росію, домогтися репарацій та убезпечити своє майбутнє, вона повинна використовувати ті інструменти, які надає чинне міжнародне право. Тобто наявні на сьогодні міжнародні документи та єдину інстанцію, уповноважену їх розглядати – розташований у Гаазі Міжнародний суд ООН, статут якого є складовою Статуту ООН.

Розв'язавши війну, Росія вчинила щодо України акт агресії. Злочин агресії чітко зафіксований у міжнародному праві резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року. І саме на підставі цього документу можна судити РФ. Звичайно, задокументувавши тисячі її злочинів і зазначивши, які саме міжнародні норми вона порушила в кожному випадку.

Резолюція ГА ООН «Визначення агресії» добра тим, що формулює дії, які підпадають під поняття агресії. Це і вторгнення збройних сил держави на територію іншої держави, і окупація, і бомбардування території іншої держави, і блокування портів, і інші дії. Саме за них можна судити Росію. Не забута в резолюції і спільниця РФ, Республіка Білорусь: як агресія трактуються дії держави, яка дозволяє, щоб її територія, надана в розпорядження іншій державі, використовувалася цією державою для агресії.

Такі наявні механізми, що дозволяють домагатися суду над Росією.

Сьогодні нам підкидають ідею проголошення Росії країною-спонсором тероризму. Але, на відміну від поняття агресії, прямого формулювання терміну тероризм у міжнародному праві не вироблено. Існує щоправда датована 1994 роком резолюція ГА ООН «Заходи з ліквідації міжнародного тероризму», але вона тлумачить міжнародний тероризм як злочинні акти, спрямовані на створення обстановки терору серед суспільства, групи або окремих осіб.

Викрадення якогось політика, напад на дипломатичне представництво, захоплення літака, атаки на будівлі, як ті, що були здійснені 11 вересня 2001 року в США – це тероризм. А у нас війна.

Далі. Суб'єктом терористичної діяльності є організації, угруповання, рухи (такі як аль-Каїда, Талібан, і – попри назву – Ісламська держава), а не держави. 

Далі. Поняття держава-терорист в міжнародному праві не існує. Держава-спонсор тероризму поняття не міжнародне, а локальне. Ним оперують США. Відповідний список з 1979 року укладає і вносить зміни до нього Державний департамент США. «Заслугою», за яку можна потрапити до списку, є підтримка державою актів міжнародного тероризму. Це може бути фінансування таких актів, надання території для розміщення таборів терористів та їхнього вишколу тощо. З Росією не той випадок.

І останнє. Агресія – злочин на кілька порядків серйозніший, ніж тероризм. Повторюся: якщо ми справді хочемо суду над Росією, слід виходити з наявних механізмів міжнародного права. Будь-які кроки вбік небажані, бо можуть допомогти Росії зірватися з гачка.