В української Феміди не лише пов'язка на очах, а й вата у вухах?

Кілька днів тому в Дніпрі поліція затримала раніше судимого громадянина України, місцевого мешканця. Чоловіка впіймали на гарячому, коли той намагався украсти і вже встиг відмотати 56 метрів кабелю. Слідчі відкрили кримінальне провадження за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України (крадіжка в умовах воєнного стану) і тепер йому загрожує до 8 років позбавлення волі.

Майже одночасно з цією подією сталася інша. 24 серпня цього року в бою під Слов'янськом на Донеччині був поранений і взятий у полон бійцями ЗСУ найманець з приватної військової компанії «Север». Свою війну проти України цей вчитель фізкультури з Воронезької області розпочав у 2015 році. Тоді він був особистим охоронцем ватажка ЛНР Плотницького. І от днями Жовтневий(!) районний суд Дніпропетровської області за частиною 2 статті 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) та частиною 2 статті 260 (участь у незаконних збройних формуваннях) Кримінального кодексу України засудив цього воєнного злочинця, громадянина Росії, до 6,5 років позбавлення волі.

Я навіть не питаю, чому до російського бойовика суд застосував норми частин 2, а не інших частин зазначених статей ККУ, що передбачають більш суворе покарання.

Просто мені здається, що крадіжка кабелю навіть в умовах воєнного стану (я, звичайно, не виправдовую крадія) менш тяжкий злочин, ніж посягання на територіальну цілісність і недоторканність України та участь у незаконних збройних формуваннях.

І ще мені здається, що надто м'які вироки можуть заохочувати найманців пробувати заробити гроші на війні проти України. Якби ці «заробітчани» знали, що їм у разі невдачі світять 15 років примусової праці на відбудові України, вони б тричі подумали, перш ніж зголоситися на авантюру. А якщо в умовах воєнного стану законодавство не дає можливості суворого покарання воєнних злочинців, треба вносити зміни до законів. І притому негайно.