Росія вбиває. Скільки журналістів втратили життя за рік великої війни

Ми вимагаємо від Росії звільнення журналіста агентства УНІАН Дмитра Хилюка, і всіх незаконно засуджених кримськотатарських журналістів, і засуджених у Криму Владислава Єсипенка та Ірини Данилович!

І в ці дні на прикладі Евана Гершковича ми бачимо, що тоталітарна Росія готова застосовувати свої відпрацьовані репресивні практики до кожного незалежного журналіста!

Для мене надзвичайно почесно було з трибуни Генасамблеї ООН закликати світ підтримувати Україну та українських журналістів, поінформувати про розслідування воєнних злочинів Росіі та наголосити на необхідності бойкоту і притягнення до відповідальності російських пропагандистів. З нагоди Всесвітнього дня свободи слова на запрошення штаб-квартири ЮНЕСКО перебуваю в Нью-Йорку. Ось ключові тези мого виступу, який стосувався ролі журналістів та медіа у захисті прав людини під час цієї несправедливої війни, в якій Росія вбиває цивільних щодня…:

Перед мандрівкою до Нью-Йорка для участі в офіційних заходах, я попросив колег, відомих розслідувачів та редакторів маленьких локальних фронтових газет, активістів з прав людини, таких як лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук, Oleksandra Matviichuk, дати мені поради, що варто озвучити тут, в Нью Йорку.

Діти. Перше про що я хотів би розповісти є викрадення. Примусова депортація дітей з тимчасово окупованих територій з Херсонщини, Маріуполя, Харківщини, залякування дітей та намагання їх «перевиховати» в спеціальних таборах, підробка документів, наприклад, дозволів від батьків на вивезення дітей на нібито відпочинок. Журналісти в деталях реконструюють ці воєнні злочини, часто стають єдиною надією для батьків на повернення дітей у родини. В деталях про це мені розповіла колега Тетяна Попова, яка проводить інтервʼю з дітьми, яких вдалося порятувати з полону. Саме верифіковані розслідування примусової депортації українських дітей сприяли видачі ордеру на арешт для Путіна та його поплічників Міжнародним кримінальним судом.

Під час війни права тисяч і тисяч людей масово порушуються. Саме журналісти та медіа підвищують шанси кожної окремої жертви на те, що її історія буде почута.

Документування воєнних злочинів журналістами допомагає встановленню правди та притягненню винних до відповідальності. Наприклад, сьогодні місцеве медіа «Обрії Ізюмщини» є провідним джерелом інформації для поліцейських та прокурорських розслідувань злочинів місцевих колаборантів під час російської окупації Ізюма.

Оскільки журналісти та медіа фіксують воєнні злочини, російська армія розглядає українських журналістів (як і міжнародних теж) своїми мішенями.

Є численні свідчення про цілеспрямовані атаки на автомобілі з надписами ПРЕСА, убивати журналістів на передовій, атаки на редакційні приміщення, арешти, викрадення, катування, позбавлення медійників можливості здійснювати незалежну професійну діяльність на тимчасово окупованих територіях. Показовою є історія моєї колеги з Мелітополя, головної редакторки медіа РІА-Мелітополь Світлани Залізецька. Росіяни прийшли з обшуком, арештували літнього 75-річного батька і зателефонували доньці з пропозицією здійснити обмін батька на доньку-журналістку. Це обурливо! Але це і демонструє мужність та стійкість українських журналістів!

З початку великої війни росіяни вбили щонайменше 57 медіапрацівників – це і професійні журналісти, і цивільні жертви, і Герої в лавах ЗСУ… Останньою жертвою є Богдан Бітік, український фіксер італійського видання La Repubblica, якого росіяни вбили минулого тижня у Херсоні.

Щонайменше один український журналіст, якого викрали минулого року в березні, все ще загартований у Росії. Це Дмитро Хилюк, журналіст національного новинного агентства УНІАН з Києва. Ми вимагаємо від Росії звільнення журналіста агентства УНІАН Дмитра Хилюка, і всіх незаконно засуджених кримськотатарських журналістів, і засуджених у Криму Владислава Єсипенка та Ірини Данилович!

І в ці дні на прикладі Евана Гершковича ми бачимо, що тоталітарна Росія готова застосовувати свої відпрацьовані репресивні практики до кожного незалежного журналіста!

Хочу подякувати міжнародним партнерам – насамперед Міжнародній та Європейській федераціям, штаб-квартирі ЮНЕСКО – за підтримку нашої мережі Центрів журналістської солідарності. Надаємо у критичний час допомогу сотням журналістів. Убезпечуємо бронежилетами. Допомагаємо технікою…

Також хочу привернути увагу до одного з головних нинішніх пріоритетів Національної спілки журналістів України – підтримки місцевих газет на деокупованих і прифронтових територіях. Росіяни руйнують інфраструктуру, розстрілюють мирні міста. Українці там не можуть споживати телевізійні чи радіо новини, онлайн медіа. І саме традиційна преса – єдине джерело важливої місцевої інформації. НСЖУ змогла надати підтримку 25 місцевих фронтових газет. Унікальний приклад – газета «Вперед», яка і в ці дні доставляється волонтерами і військовими у Бахмут. Це інформація, яка реально рятує життя…

Ми говоримо про роль мужніх журналістів під час війни. Але ми маємо також говорити про відповідальність пропагандистів за розпалювання війни. Журналісти мають бойкотувати пропагандистів і не дозволяти їм використовувати журналістський статус! Пропагандисти мають бути покарані трибуналом.

Наш обовʼязок – захищати журналістів та нашу професію. Журналісти важливі!