Тактика «вагнерівців». Як Росія використовує власних в'язнів

Деякі пілоти «Інквізиції» до того як стати пілотами, мали інші посади і бойовий досвід в різних гарячих ділянках фронту. І цей пост написаний з їхніх слів. Ми розкажемо про те, як «Вагнер» використовував «зеків» в своїх підрозділах на Бахмуті та Первомайському.

«Зеки»

Часто використовувались «зеки» з браслетами. На браслетах було вказано, чим хворіє «зек». СНІД, гепатит, інше. Іноді були без бронежилетів. РПС, чотири магазина, калаш «весло».

Тактика – заходять малою групою, починають обстрілювати позиції ЗСУ. По ним починають вести вогонь у відповідь. Це все знімає крило чи мавік.

Потім на штурм з вогнем по розвіданим вогневим позиціям йде вже друга група, де і бк побільше, і броня, і прикриття арти є.

Дії другої групи контролює «вагнер» з рацією (у «зеків» рацій немає). Друга група не знає де перша, а перша не може відступити, і навіть звʼязатися з другою.

Відступати не можна ні першій, ні другій групі, навіть якщо арта бʼє прям по своїм.

Шанси на виживання у такої групи є тільки якщо вони досягли успіху. Якщо ні – «вагнер» з рацією викликає третю групу. Перша група здебільшого знищується повністю, іноді частково дружнім вогнем.

Носії БК

Частіше всього «зеків» так використовували коли дистанція між позиціями була велика. Йшли малими групами, задача таких була дійти та донести рюкзак з бк для штурмовиків які підуть пізніше, вже в броні та з різною зброєю.

В рюкзаках були набої 5.45, 7.62, «воги», гранати, «морквини» до РПГ. Вони заходили, здебільшого їх клали десь на підході, а потім вже йшли штурмові групи які подавлювали вогнем наші вогневі точки і використовували БК з трупів, ну або з тих кому пощастило вижити.

Витрата БК

Невелика група «зеків» старається зблизитись з позицією ЗСУ, яка знаходиться далеко від основних, тобто ворог знає що на цю позицію бійці носять БК на собі, підвозу немає.

«Зеки» починають виманювати на постріл наших захисників, висовуючись та одразу ховаючись, економно стріляючи по два набоя, тільки б викликати вогонь у відповідь. Це все розтягується на декілька годин, частина «зеків» знищується.

Коли вогонь починає зменшуватися – вони розуміють що бійці ЗСУ починають економити бк, тобто він в них закінчується.

Тоді на штурм вже йде основна група, яка має перевагу у щільності вогню. Якщо в них все виходить – ЗСУ відступають з позиції тому що банально закінчується БК.

Все під акомпанемент ворожої арти, яка бʼє просто весь час. Іноді по своїм.

Мінування

Іноді при «зеках» чи «координаторі» був шмат пластиду та гранати. Якщо вони не могли продавити позицію і стикались з контратакою – то вони часто мінували трупи своїх загиблих. Деякі свідомо помираючі клали під себе гранату з витягнутою чекою, але здебільшого було стороннє мінування.

Екіпірування «зеків»:

Горка, мультикам. Все непоганої якості. РПС, броня (не завжди). Берці.

Речей з собою майже немає, просто звичайна форма.

Зброя:

Калаш «весло», як старих модифікацій, так і нових. ГПешки. Іноді ПКМ, РПК, РПГ. Часто з «Мухами».

Без рацій.

Мотивація:

«Вагнера» чесно попереджали зеків, що шанси на виживання в них невеликі, і в їхні підрозділи йшли здебільшого відчайдухи, яким втрачати було нічого. Тому йшли вперед, навіть на самовбивчі атаки. Моральний дух доволі високий, билися до кінця, не так часто здавались у полон. З часом відчайдухи почали закінчуватись і ефективність зеків почала падати.

Координація

Групи координувались «вагнерами», які були позаду, яким через рацію доводили обстановку, згідно даних з БПЛА. Якщо виходило поранити– вбити координатора, то щоб винести труп/пораненого, «вагнери» могли пожертвувати і відділенням, і взводом, але «координатора» старались витягнути понад усе.

Навченість особового складу

«Зеків» проганяли через центри навчання, де доволі непогано, хоч і базово, вчили тактиці малих груп. Вони вміли стріляти, знали базові знання по штурмових діях, захисту позицій, і взагалі що робити при контакті з противником. Треба визнати – інструктора в «Вагнері» непогані.

Висновки: «Вагнер» робив ставку на матеріал «який не шкода».

Але використовував його розумно, ставивши перед собою принцип «все заради виконання задачі». Не дивлячись на зневажливість фрази «мʼясний штурм», і великі втрати в процесі. Протидіяти їм було важко.

Наступні «Шторм-Z» вже не мали такої ефективності, по перше з причини проблем у самому «Вагнері», по друге – тому що мотивовані «зеки», які готові були йти на смерть заради невеликого шансу на помилування або вступу в основний штат «Вагнера» – банально почали закінчуватись.