Україна перетворилася на Джокерленд

В країні, в якій уже третій місяць безперешкодно лютує пранкер Джокер, хочеться не лише ставити питання, але й отримувати на них відповіді. Навіть, на ті з них, які риторичні. Чи є сенс заперечувати, що така от «діяльність» на виду у всіх без прикриття спецслужби неможлива? Для чого? Ну, ви розумієте, - досьє треба накопичувати, робочі інструменти впливу готувати… Тільки яка саме це спецслужба? СБУ? Є багато причин у цьому сумніватися. Я, наприклад, не мав би нічого проти, якби це було б ЦРУ, або Моссад. Тільки ж не з нашим щастям!

Політики паляться, мов нічні метелики, які летять на садовий ліхтар, купуються на примітивну приманку Джокера один за одним. Скандал поспішає за скандалом з інтервалом в лічені дні - «генеральному прокурору» видають все: обставини вибачень після подружньої зради з хвойдами, роздачу депутатам «налу» в конвертах, організацію оборони у справі про зґвалтування неповнолітньої… І від того виникає враження, що розігрується якась грандіозна постановка. Але це навряд. Надто вже багато «дійових осіб та виконавців» - воно б вилізло у ЗМІ моментально. Втім, для чого і кому потрібна така вистава?

А може, це все для того, щоб показати, як працює механізм вищої влади в Україні? Те що у всіх на виду – сесії, засідання, офіційні повідомлення пресслужб, ток-шоу на «перших кнопках» – то все таке, для 73%, а реальне управління здійснюється отак, саме в стилі Джокера за допомогою тих же слів та ідіом, до речі. Тому «на автоматі» й вірять, купуються, паляться.

… Тут нічого не змінюється - ні з часом, ні зі зміною влади. Мрію дочекатися мемуарів пана Джокера. О, це буде бестселер! Дарую назву: «Яка Україна? Джокерленд!»