Газ – братам. Сибіру – труба

Поки кремлівська кліка викидає в полум’я загарбницької війни в Україні сотні мільярдів доларів, (а це тисячі незбудованих шкіл та лікарень, сотні тисяч кілометрів асфальтованих доріг, мостів і шляхо та трубопроводів), більш ніж кожен четвертий росіянин живе без централізованного газового опалення.

Ще у 2007 році тодішній віце прем’єр-міністр Росії Дмітрій Мєдвєдєв обіцяв завершити газифікацію країни впродовж десяти років. З того часу 27% росіян продовжують опалювати помешкання вугіллям та дровами.

З початку широкомасштабної російсько-української війни той же діяч погрожував країнам Європи, які були ключовими експортерами російського газу глобальним замерзанням та заявив: «Хтось переходить на вугілля і дрова, але це не в нас». В цей самий час: Єврейська автономна область – на пічному опаленні 40% домогосподарств; Алтайський край – 39%, Бурятія – 43%, Забайкальський край – майже 50%, Тува – майже 90%.

22,6% росіян не мають навіть доступу до централізованої каналізації та користуються вигрібними ямами. А 18,4% мешканців сіл взагалі не мають жодної каналізації. Але навіть в містах у багатоквартирних будинках майже 10% не мають доступу до каналізації.

Близько 12,6% росіян не мають туалетів в своїй квартирі чи будинку.

Але повернімося до газу. Довгі роки кремлівський режим заробляв надприбутки, нещадно експлуатуючи невідновлювальні природні багатства. Чиновники і державні олігархи заробили казкові статки, а тим часом кожне четверте домогосподарство росії не газифіковане.

Ще катастрофічнішою є ситуація в газоносних регіонах Сибіру. У трьох федеральних округах росії розташованих за Уралом, в яких живе 36 мільйонів людей газ є лише у 16% мешканців. Газу не має навіть у містах-мільйонниках, наприклад Красноярську. Як і в найбільшому бурятському місті півмільйонному Улан-Уде. Іркутська область газифікована аж на 1%. Половина Амурської області не має навіть перспектив газифікації, бо навіть не має магістрального газопроводу. А інша частина в планах з барського плеча (західна частина області та центральна до Благовіщенська) в перспективі можуть бути підключені до «Сили Сибіру-1» газогону, що є енергетичним донором Китаю. Тепер кремлівська еліта намагається запустити ще нову газову вітку в Китай «Силу Сибіру-2», щоб хоч якось газоюанями замістити потік євро через скорочення постачання газу в Європу.

Китай який розуміє критичну залежність росії від себе не поспішає інвестувати у цей сумнівний проект. Відтак режиму доведеться секвеструвати соціальні видатки і витягнути з кишень мешканців ще як мінімум 13,6 млрд доларів, газифікувавши громадян Китаю трубою протяжністю 2600км.

Проте в перспективі росіян чекає не газифікація, а дегазифікація, навіть у тих регіонах, де сяк так частина населення мала доступ до газу. Наприклад в розпал січневих морозів перепади з постачанням газу почалися в Читі. Мешканців квартир, що замерзають переконують, що криза наступила через диверсію на Байкало-Амурській магістралі за завданням українських спецслужб. Але насправді найкращим агентом Києва виявилася зима, яка прийшла неочікуванно в кінці грудня, корупція і розкрадання бюджетних коштів, що призвели до критичної аварійної ситуації. Відтак частина мешканців Чити зустрічали новий рок в умовах глобального зледенніння. Скраплений вуглецевий газ, яким опалюють в Читі боїться морозів і навіть при використанні присадок може замерзнути при температурі -26 градусів. А востаннє глобально формували газову інфраструктуру Чити ще за часів совєцького союзу. Але добре, що є укронацисти на яких можна списати власну жадібність, грабіжницьке ставлення до регіонів, що мають запаси природніх корисних копалин. Ну і звісно холопські чолобитні царю путіна – це єдине, що змогли продемонструвати читинці у відповідь на твариняче ставлення до них…