Що українці мають усвідомити про світову політику

Є одна національна традиція, яка мене дратує. Це коли топив хлоп, наприклад, за Трампа. А Трамп повів себе щодо України, як тричі кончений упир. І хлоп такий – «ну, все одно треба йому поаплодувати, бо ж тоді він передумає і стане до нас прихильний».

Замість Трампа можна поставити Тейлор-Грін. Або Спартц. Або уряд Ізраїлю. Або Папу Римського.

Себто якщо хтось поводить себе щодо нас, як кончена потвора – завжди можна сказати, що це ж наша власна вина, що могли ж в ноги упасти і обцілувати так, що був би наш довіку. А недопрацювали.

Ну, по-перше, це триндьож. Не був би.

А по-друге – а де тоді критерій відсічки?

Може, тоді і в тому, що Китай Росії допомагає, ми винні? І з Іраном треба було якось дипломатичніше? Зрештою, може ми недостатньо реверансів перед Путіним робили? Щодо внутрішньої політики теж працює, до речі!

Не? Тут працює, тут не працює? А шо так?

Змиріться з тим, що деяких людей переконати аплодисментами та лагідним поглядом неможливо. А деяких – неможливо переконати взагалі. Або можливо, але не нам і не в цих обставинах. І працюймо, виходячи з цієї реальності.