Мобілізація. На росіян чекає доля радянської армії

Довго думав, навіщо росіянам зараз мобілізовувати 300 тисяч (припускаю, що у секретному пункті було написано значно більше, скажімо, мільйон), якщо вони все одно не можуть всіх вдягнути, нагодувати, навчити та сформувати підрозділи з командирами на чолі. Щось не сходилося.

І лише зранку зрозумів, згадавши праці Марка Солоніна (імперця та українофоба, але найсильнішого фахівця з історії Другої світової на німецько-радянському фронті). Він наводив цифри мобілізації до Червоної армії у 1941. Ці цифри більше ніж у три рази перевищують чисельність тогочасної Червоної армії.

Давайте ще раз: мобілізовано тоді було втричі більше, ніж чисельність всієї армії. Вже зрозуміли?

Людей мобілізовували до армії, а вони розбігалися, попри жахливу каральну систему та «заградотряды». Набирали знову і знову, а вони розбігалися. Ось чому таке співвідношення. Якщо припустити, що половина армії була втрачена в боях перших місяців (включаючи взятих німцями в полон), то виходить, що для заповнення однієї позиції треба було протягом кількох місяців мобілізувати 6-7 нових бійців, з яких 5-6 розбігалися.

І це в умовах панування комуністичної ідеології та наявності сильної каральної машини. Отже, якщо припустити втрати нинішньої російської армії, наприклад, 150 тисяч убитими й пораненими, то для поповнення цього складу треба мобілізувати мільйон.

Тепер питання.

1. Яка частка багатосоттисячного корпусу утікачів втече зі зброєю, і що вони будуть з нею робити?
2. Скільки потрібно кадирівців для прикриття тисячекілометрового фронту?
3. Якою буде мотивація до бою тих, кому не вистачило клепки чи хоробрості утекти?