Одна доба без запобіжного заходу. Що далі?

Перший раунд політичної гри «арешт Порошенка» виграв Порошенко. Проте, далі «карнавал» буде замінений рутиною, яка буде помножена на високий рівень тривожност в суспільстві і поступовий вихід цього самого суспільства з політичної апатії.

Звичайно, ні про які майдани мова наразі не йде, і це прекрасно розуміють всі сторони конфлікту. Але вихід з апатії – це не обов’язково Майдан. Тож, давайте спробуємо розібратися що буде відбуватися в найближчі тижні у справі Порошенка.

Передумови і стартові позиції

1. Влада, після невдалої спроби вручити повістку Порошенку наприкінці 2021 року, зосередила весь свій інформаційний удар на двох темах: Порошенко злякався і втік; Порошенко «подєльнік» Медведчука. Перша тема була сьогодні знищена і в цьому питанні Порошенко обіграв всіх. Щодо теми Медведчука, то вона, в принципі, не знизила рівень підтримки Порошенка. Тема настільки недотягнута в інформпросторі (про правдивість чи брехливість, на жаль, взагалі не доводиться говорити), що вона просто поки не працює. Є ситуація, яку можна описати терміном «слово на слово» без будь-якої доказової бази і інформпідтримки цієі самої доказової бази.

2. Влада виходить з позиції, що новорічне турне Порошенка по країнам Заходу провалене і його ніхто активно підтримувати не буде. В цьому, очевидно є велика доля правди, але ключовими тут будуть не стільки фактори підтримки/непідтримки Порошенка, скільки те, з якими ініціативами по деескалації конфлікту з РФ буде виходити Зеленський. Поки про ці ініціативи ми не знаємо нічого. А тому, заява ЄС про скликання позачергової сесії Ради саме з безпекових питань – це, очевидно, спроба зіграти на випередження і завдати контрудар. Гра з однієї сторони дуже ризикована, але, з іншої, довгоочікувана великою частиною суспільства, яка хоче отримати хоч якісь орієнтири. Зараз склалася така ситуація, що велика частина суспільства чекає на когось, хто візьме нас за ручку і переведе через дорогу, як малих дітей. Власне, традиційно, ми чекаємо дива. Але є й достатньо велика частина суспільства, яка хоче почути: ми будемо захищатися не лише на словах. І власне цю частину буде акумулювати Порошенко. Щодо першої частини, то ці люди все ще з надією дивляться на Зеленського.

3. Щодо ресурсів, то єдиний можливий варіант для політичної нейтралізації Порошенка – арешт. Інші варіанти, в тому числі і домашній арешт взагалі не вирішують жодного із питань влади: бізнес працює, канали працюють, арешт майна не стосується задекларованої готівки. Іншими словами, для вирішення поставлених задач, владі, як мінімум, потрібно закривати телеканали, що в цей момент виглядає малоймовірно. Домашній арешт, за цих умов, не зменшує інформаційної присутності Порошенка в інформаційному просторі взагалі. Тому, будь-які варіанти крім арешту, не вирішують задачу політичної нейтралізації Порошенка.

4. «В час, коли ворог стоїть біля воріт, не можна воювати всередині» – саме цю тему проґавив Офіс президента. Спроба влади у відповідь сказати, що немає ніяких політичних переслідувань, а є виключно кримінальне провадження є доволі слабкою.

Наслідки і ризики

1. Нинішня ситуація призведе до певного росту рейтингу Порошенка та ЄС (поки складно спрогнозувати, але, можна допустити ріст в районі 2-3% по місяцю. На рейтинги Зеленського, ця історія особливо не вплине).

2. Порошенко та ЄС будуть пробувати качати історію «Ми єдина опозиція», але в нинішній ситуаціі навряд чи їм вдасться це здійснити в середньостроковій перспективі (занадто великий антирейтинг). Проте, не уміння переступити через самих себе всіх лідерів опозиції може ще зіграти з ними злий жарт: поки Порошенко випереджає їх на крок.

3. В країні буде збільшуватися поляризація суспільства. Зараз ми почали виходити з суспільно-політичної апатії, яка тривала весь минулий рік. І можна з великою долею ймовірності говорити про зростання настроїв «Все задобало», при чому незалежно від політичних поглядів (ці настрої будуть і в прихильників Зеленського, тільки вони будуть каналізувати свій негатив на противників Президента)

4. У нас домінуватимуть три різновекторні тенденції: бажання захищатися і посилювати державу, бажання пересидіти проблемний період десь так, щоб ніхто не знайшов і бажання піти на всі поступки РФ. Власне від домінування однієї з цих трьох тенденцій буде залежати майбутнє України.

І останнє. На жаль, ми не можемо не пам‘ятати: хід історії змінюють не лише герої. Але й зрадники. В усій цій історії переможе той, у кого буде менше продажних людей в команді.