Зображення мертвого Путіна. Що тут аморального?

Днями до мене звернулись чеські журналісти з проханням прокоментувати зображення Путіна в мішку для трупів розміщене на стіні чеського МВС. Питання полягало у тому, де межа між тим, що доречно, і тим, що не доречно в контексті моралі під час війни. Тому що в самій Чехії думки розділились.

Вони до мене звернулись, бо нещодавно в Чехії вийшов переклад моєї книги «Сліди на дорозі», а в ній часто піднімалось питання моралі. Я спочатку відмовив в коментарі, тому що чехам, які в принципі задаються подібним питанням через це зображення, моя відповідь категорично не сподобалася б. Але все ж таки вирішив надіслати розгорнуту відповідь їм, і також поділитися нею із вами.

Використання будь-яких зображень Путіна знаходиться поза межею уявної чи наявної шкали моральних цінностей. Він не зовсім людина. Психопатія – це клінічне явище, суть якого зводиться до відсутності емпатії до інших людей. Психопат, який досяг абсолютної влади, перетворюється на функцію, біологічний механізм по досягненню мети. Цей механізм вчиться міміці, тону, загальній поведінці, щоб бути схожим на інших людей. Вивчає їх мотивації, емоції та переживання, щоб вміти ними маніпулювати. Такий психопат, в більшості випадків, є дуже ефективним в досягненні мети, позаяк в нього відсутні моральні принципи. Вміння маніпулювати іншими відточується до майстерності, бо це його єдиний інструмент виживання.

Історія знала багато прикладів подібних правителів. Найвідомішим був Гітлер, зараз – Путін. Ви міркуєте над тим, чи є аморальним плакат з мішком для трупа, а він не задумуючись віддає наказ спалити заживо українських полонених в Оленівці. Не тому що він садист, просто це доцільно в його парадигмі світу. Він же їх особисто не спалює, просто віддає наказ. Або стерти з лиця Землі Маріуполь. Так, загинуло 50-60 тисяч людей; так, був пошкоджений міф, що він захищає російськомовних (Маріуполь на 90% був російськомовним містом), але подібні «прикрощі» ніщо для досягнення його мети.

Він би залюбки спалив в ядерному пеклі Київ, чи Варшаву, чи Прагу, бо для нього це просто інструмент для досягнення мети. Гітлер будував рейх, Путін хоче увійти в історію як той, хто відновить російську імперію. Для сучасного європейця це примітивна мета, але для росіянина – це велична мрія. Саме тому він легко маніпулює своїм народом – вони розділяють його мету, більшість росіян також до неї прагнуть. Просто більшість з них все ж таки не зможуть отак взяти й вбити дитину, це дійство має бути легітимізовано наказом. І Путін такий наказ дає. Саме тому він ідеальний правитель з точку зору росіянина.

Історія з цим плакатом не має нічого спільного з описаною в моїй книзі межею моралі. Справжня межа наступає тоді, коли ти можеш робити все що завгодно, втішати будь-які свої пристрасті. Бо в тебе є зброя і нікого поряд, хто міг би тебе зупинити. Тільки ти сам і твої моральні цінності. А плакат…

Ви не зовсім розумієте з чим українці зараз мають справу. Він хоче нас знищити просто тому, що ми з ним не згодні. Ми чинимо супротив. Якби в нього була змога, він би знищив всіх нас. Чоловіків, дітей, жінок. Бо ми не даємо досягнути мети. Наша війна – це війна на виживання. Цього не розуміють ті хто, закликає нас зупинитися воювати.

Якщо ми зупинимось, у кожного з нас, включаючи дітей, буде лише дві можливості: або бути мертвими, або бути рабами. Ті, хто стануть рабами, будуть потім воювати вже за Путіна у іншій війні. Наприклад, з Молдовою, або Литвою, або Польщею. Бо це все, включаючи країни колишнього Варшавського договору, з його точки зору, російська імперія. Я певен, що якби ми здалися за тиждень, як він очікував, через певний проміжок часу війна б вже точилася, в тому числі, на вулицях Праги.

Тому чесно, дискусія про моральність чи аморальність картини, де Путін зображений в мішку для трупів, мені (і не тільки мені) здається порожньою. Ні про що. Більшість українців, особливо тих, хто втратив свою рідню, його б просто вб*ли. Це як виключити смертельно небезпечний механізм, що загрожує існуванню твого народу, сім’ї, суспільства, культури. Це важливо. Виключити біологічний смертельно небезпечний механізм, який носить прізвище Путін і чимось схожий на людину. А як його при цьому малюють – це вже на розсуд художників, вони люди творчі, вони гостро відчувають поточну емоцію людства.

Хай малюють, буде історичною спадщиною, щоб передати цю емоцію нашим нащадкам.