Недовіра до вакцин – це загроза для людства

Недовіра до науки, недовіра до вакцин. Ці явища не нові, вони постійно крокують із розвитком людства.

У 2018 році Всесвітня організація охорони здоров’я віднесла явище «недовіри до вакцин» до 10 загроз громадському здоров’ю. І, як показує пандемія Covid-19, недарма.

«У ЗМІ скандалять антивакцинатори», «У Медичній академії антивакцинатори постійно перебувають в меншості, але вони постійно отримують слово на засіданнях і транслюють свою точку зору», «Антивакцинаторські настрої поширюють навіть академіки, які підтримують вакцинацію, але в кулуарах розповідають своїм студентам, що той, хто винайшов вакцину, вбивця, бо від вакцини померла якась людина».

Здавалося б, це типові заголовки та тези в публікаціях засобів масової інформації у 2021 році. Але це тези з книги «100 оповідань з історії медицини. Найвидатніші відкриття, подвиги та злочини в ім’я вашого здоров’я і довголіття» (автор Михайло Шифрин).

І наведені тези поширювались у 1886 році, коли Луї Пастер, навіть не розуміючи ще суті вакцинації, крокував до перемоги над сказом, як смертельною хворобою. І вже тоді фіксувались факти, коли людина, яка чомусь не довіряла науковим відкриттям, після укусу скаженої собаки бігла до Пастерівського інституту з надією на порятунок.

Понад 130 років пройшло. А технології використовуються майже однакові. Для боротьби з наукою застосовуються ті ж технології, що і в передвиборчій боротьбі.

Але природа науки інакша – тут не так важлива «громадська думка» і неважливий відсоток людей, який голосує за те чи інше рішення.

Тому що науку завжди рухає вперед меншість.

Наприклад, Ілля Мечніков втрачав інтерес до теми, якщо з ним ніхто не сперечався. І на мій погляд, дуже добре, що в теорії фагоцитоза в той час була велика кількість противників. Завдяки яким Мечников не втрачав інтерес і затримався в імунології та зробив тут величезну кількість відкриттів.