Розділена Верховна Рада – це розділена країна

З позиції політичної делікатності я намагаюся утримуватися від коментарів і оцінок подій у Раді. І вважаю це правильним, оскільки потрібен час для осмислення своєї власної діяльності. І для роботи над помилками.

Це – перше.

І друге: сповідую принцип Немировича-Данченка – утримуватися від суджень, до яких не маєш відношення. Маю на увазі, до прийняття рішень.

Але оскільки мою коротку (на ходу) зустріч із журналістами у кулуарах ВР довільно і схематично звели до штампованої фрази: «На Банковій можна проводити лише збори депутатів, а не сесійне засідання. Рішення про перенесення засідання перед цим треба було проголосувати на Грушевського», вважаю за необхідне висловити міркування щодо зміни місця проведення пленарних засідань українського парламенту.

Стаття 2 Регламенту чітко визначає місце проведення засідань ВР (вул..Грушевського, 5). Укладачі Регламенту також передбачили можливість засідань в іншому місці. І, очевидно, в силу певних, виняткових обставин. Не випадково в цій же статті йдеться про дії ВР у разі воєнного чи надзвичайного стану (ст..83 Конституції).

У п.2 статті 2 читаємо: за рішенням Верховної Ради, прийнятим більшістю народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради, її засідання можуть проводитися в іншому місці. Я розумію цю позицію таким чином, що спочатку має бути рішення ВР про проведення її засідання в іншому місці.

Саме так поступила ВР у 1999 році, прийнявши рішення про проведення засідання у Палаці культури «Україна» для приведення до присяги Президента Л.Кучми.

Тоді як пам’ятне засідання ВР в «Українському домі» було організоване без такого рішення.

Разом з тим, рішення КС від 11.08.2012 року дає простір для тлумачень, що поза межами сесійного залу ВР взагалі не може приймати рішень. Будь-яких.

За великим рахунком, і за винятком надзвичайних ситуацій, так і має бути. Адже парламент – це, окрім усього іншого, і традиції, усталені правила, джерело поваги до країни, свідчення його культури і т.п. Він, якщо хочете, повинен нагадувати намолену церкву.

На превеликий жаль, блокування парламенту набуло абсолютно абсурдного вияву і доведено до безглуздя. А більшість – вичерпала для себе бачення бездоганного легітимного виходу із ситуації. Відповідно усе більше демонструється верховенство політики, намагання переламати один одного.

Це вже має і матиме значні негативні наслідки для України – як у внутрішньому, так і зовнішньому вимірах.

Потрібні діалог і повернення ВР у правове поле. Хоча протистояння зайшло настільки далеко, що на аргументи вже мало зважають. І це вже розглядається як принципова позиція.

Потрібно дати виразну відповідь на одне з ключових питань українського життя – чому ніяк не виходить в Україні парламент, чому ніяк не складається народне представництво.

Розділена ВР – це розділена країна. А розділений із середини дім (за А.Лінкольном) не може вистояти.