Ми відмовляємось від української культури часів СРСР?

Навряд чи знайшлося так багато людей, які ознайомилися із довжелезним переліком київських вулиць, які готують до перейменування.

Я поцікавився. З карти міста мають зникнути, серед інших, імена українського поета Миколи Бажана, українського поета Блакитного, українського актора Амвросія Бучми, українського письменника Андрія Головка, українського композитора Костянтина Данькевича, українського композитора Пилипа Козицького, українського актора Юрія Лаврова, українського письменника Івана Микитенка, українського поета Івана Неходи, українського поета Павла Тичини, українського поета Леоніда Первомайського, українського письменника Юрія Смолича, українського письменника Миколи Трублаїні, українського поета Павла Усенка.

Ми повністю від неї відмовляємося? Добре, але чому тоді не від усієї?

Чим великий український актор Амвросій Бучма гірший за Леоніда Бикова чи гроно українських РАДЯНСЬКИХ оперних співаків? Чому може залишитися прізвище Олеся Гончара, а Бажана – ні? Чим завинили перед Кієвом українські композитори?

Особисто я не переконаний у доцільності вуліці Смолича, але чим завинив Первомайський? Псведонімом? І чому діячі культури радянських часів гірші за українських діячів культури й науки часів імперії? Адже Російська імперія – точно не Українська держава

Академіків й професорів я не перевіряв – там їх десятки. Але просто хочу зрозуміти – ми точно відмовляємося від усіх УКРАЇНСЬКИХ вчених, які працювали у рядянський період? Якщо так, то за яким критерієм?

Мені здається, це важліві й концептуальні питання. Тому що за кілька тижнів ми не побачимо на мапі Києва не тільки прізвищ російських діячів, але й українських також.

P.S. Зателефонував міський голова Віталій Кличко. Пояснив, що список – перелік депутатських пропозицій, кожна з яких буде обговорюватися комісією з перейменувань. Вважаю це логічним підходом.