Дебальцеве зламало плани Кремля

Бої за Дебальцеве у хворій уяві Путіна та його оточення мали б стати ледь не символом його перемоги над Україною. Проте завдяки героїзму та самопожертві наших воїнів ці плани вдалося порушити та переламати хід війни.

В менших масштабах відступ біля Дебальцевого можна порівняти з відступом британських військ у Дюнкерку, яким і досі пишаються у Великій Британії та знімають фільми про порятунок своїх солдат. Та чи таке ж ставлення в Україні до подвигу наших захисників та захисниць?

Колишній верховний головнокомандувач об'єднаних Збройних сил НАТО в Європі генерал армії США Уеслі Кларк дуже високо оцінив дії української армії в нинішній війні на Донбасі, а операцію в Дебальцевому з точки зору стратегії вважає такою, що увійде в підручники сучасної військової справи.

На жаль, Зеленський не бачить ні історичного значення, ні зацікавленості у нашому досвіді, ні стратегічної важливості цих подій. Він бачить лише гроші та відповідні лекала, яким «треба відповідати». Саме тому для задоволення цих дріб'язкових та скороминущих питань він здатен навіть на державну зраду.

Чому досі немає офіційних висновків щодо «вагнергейту»? Для чого сили та увага розпорошуються, піднімаючи знову і знову вже закриті розслідування?

Іловайськ і Дебальцеве – це складні та трагічні сторінки військової історії України. Нової історії України, яка твориться нами і зараз. Але головним військово-політичним результатом 2014 року стало звільнення двох третин території Донецької і Луганської областей від російської окупації.

На превеликий жаль для країни, за каденцію Зеленського не було звільнено ані сантиметра української території. Більше того, її частину віддали під контроль окупантів через відведення військ.

А якщо згадати, з яким цинізмом Зеленський «брав під особистий контроль» порятунок Ярослава Журавля, не виникає сумнівів у тому, що цій владі не важливі ні стратегічні плани, ні навіть найбільша цінність – людське життя.