Відповідальність та справедливість для Росії. Як її досягти?

Ми, звісно, очікували на більше. У питанні відповідальності за збиття MH17 – так точно. Але одне з формулювань, яке можна відмітити – про те, що «Росія порушила приписи суду, розпочавши повномасштабне вторгнення в Україну два роки тому» (приписи, які були сформульовані у процесі розгляду позовів у суді).

Також буде показовим рішення суду сьогодні, яке стосується нашого позову щодо спекуляцій Росії на конвенціі про геноцид (маються на увазі російські фейкові звинувачення у геноциді як привід для повномасштабного вторгнення). Тут була проміжна постанова, згідно з якою Росія повинна була зупинити вторгнення, але не зупинила. Росія ж хоче оспорити саму юрисдикцію позову України, а не по суті питання.

Загалом же, результат можна описати як юридичну фіксацію порушення Росією двох конвенцій (про фінансування тероризму та расову дискримінацію) і, можливо, третьої (це щодо рішення по використанню конвенції про геноцид). А нам би, звісно, хотілося відповідальності. Але є як є.

Що ще раз доводить: відповідальність та справедливість, мабуть, буде досягатися у фактичній площині. Маю на увазі реальний стан речей. Зміна бачення США щодо військової стратегії відносно України з наступальної до оборонної та зміцнюючоі зсередини потребуватиме наших значних внутрішніх зусиль.