Новоствореній Українській церкві потрібна допомога, підтримка і стриманість

Найперше - допомога молитвою. За ці дні я сам пережив кілька разів, коли молитва звершувала явне чудо. Гаряча й щира молитва, яку підносили 15 грудня сотні тисяч, а можливо мільйони - сотворила чудо єднання.

Також потрібне добре налаштування. Руйнувати і критикувати дуже просто. Легко сказати чи написати «зрада». Творити, єднати, терпіти - складно.

Але без спільної праці, без взаємної допомоги та підтримки - успіху не буде ні для кого. Окрім як для ворога людського роду, що радітиме нашим чварам.

Тому дуже прошу - і сьогодні у розмові патріарх Філарет просив також про це сказати та підкреслити: не можна розпалювати ворожнечу! Ті, хто зараз лишається в Московському патріархаті - завтра чи за місяць можуть долучитися до єдиної Помісної церкви. Але чи буде їм це просто і легко зробити, якщо зараз вони будуть чути на свою адресу глузування чи погрози?

Тому дорогі прихильники єдиної Церкви, давайте стишувати свої емоції, коли йдеться про наших братів і сестер з Московського патріархату. «Як хочеш щоб чинили з тобою - так чини ближньому», навчав нас Господь. Не дозволимо самим собі через піднесення здобутою «канонічністю» — з переможців дракона самим перетворюватися на нього.

Не ми самі перемогли розділення і розбрат - переміг Господь. У ейфорії перемоги - не забуваймо про це.

Бо попереду - дуже багато спільної праці, спокус і випробувань. Пройти їх гідно — всі ми зможемо лише разом! Разом з Богом і у єдності між собою.

P.S. Багато прочитав написаного на тему, якою має бути єдина Церква. Сотні слушних думок, ідей, порад. Важливо, щоби через те, що нинішня Церква не співпадає з ідеалом, у процесі критики замість досягнення омріяного - не сталося знищення навіть недосконалого наявного. Навіть Всемогутній Бог світ сотворив поступово. Тим більше лише поступово досягається успіх людських зусиль.