Воїни ЗСУ 10 місяців без ротацій втримували позиції на Запоріжжі

324 дні на позиціях провели бійці 65-ї окремої механізованої бригади в районі Новоандріївки на Запоріжжі. Відбили кілька штурмів, встояли і не відступили. Дорога додому тривала чотири дні і 16 кілометрів. Щоб ротувати бійців, розробляли цілу операцію: врахували і погоду, і стан хлопців. Тепер воїни у шпиталі під наглядом лікарів. На них чекає реабілітація та родини. Як інформує «Главком», про це пише tsn.ua.

Змарнілі, худі і напівпритомні – такими хлопців з «нуля» забрали на точці евакуації.

«Хлопці тримали оборону більше десяти місяців. Новоандріївка. Зупинили декілька наступів ворога», – розповів військовослужбовець 65 ОМБр на позивний Вишня.

На «нулі» четверо бійців провели 324 дні.

«Не вмію говорити: живі, здорові! Україна з нами. Головне – не боятися йти вперед», – кажуть врятовані воїни ЗСУ.

Хлопці небагатослівні. Змучені, але щасливі, бо попередня група, яка йшла їм на заміну, загинула.

«Тяжка війна. Важко з дронами боротись. Тримаємось. Все буде Україна», – додає Вишня.

26-річний Кирило починав службу з 18 років – десантником ще в АТО, а тепер воює у піхоті. З групи він був наймолодшим.

Операцію заміни бійців ретельно планували. Виводив побратимів провідник Віталій на позивний Чебурашка. Чоловік воює з 2023 року, пройшов Курщину та важкі бої на Запоріжжі.

«Тяжко виходили. Хлопці втомлені, атрофовані, немає сил. Потрібні погодні умови, щоб міняти. Важко заходити – по туману, по дощу», – каже Чебурашка.

У цих бійців рік тому, коли вони йшли на позиції, це був узагалі перший вихід.

«На позиції заходили без телефонів з міркувань безпеки та економії заряду радіостанції», – каже Вишня.

Рік без рідних, у важких умовах і під землею. Постійно під обстрілами та штурмами. Вони не лише зупинили противника на своїй ділянці в Новоандріївці, а й вижили. Тепер на них чекають шпиталь, лікування, реабілітація та довгоочікувана відпустка до родин.

Нагадаємо, 388 днів на позиціях під постійними обстрілами, нестача води, ворожі дрони й мінометні атаки. А потім – місяць пішки до своїх.  Військовослужбовець Сергій із позивним Піка пережив те, що важко уявити в цивільному житті.

Раніше, двоє піхотинців 31-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького пробули на позиціях понад п’ять місяців. Чоловіки родом із Львівщини. У цивільному житті жили за 40 кілометрів один від одного, але познайомилися вже на війні. Вони зайшли на позиції ще в лютому. Лише місяць там була відносна тиша. Решту часу у їхній бліндаж постійно навідувалися вороги. Їхні позиції були лише за 30 метрів від противника.

Як розповів командир батальйону «Свобода» бригади наступу «Рубіж» Нацгвардії Петро Кузик, заведення і вивід піхотинців з передових позицій – це складна операція, яка потребує нормального матеріально-технічного забезпечення, прикриття та підготовки.