Безіменна могила під Чорнобаївкою: історія чотирьох чоловіків, яких вбили окупанти
Зв’язок з Віктором, Олександром та Андрієм Далібожками, а також їхнім знайомим Дмитром Захаренком обірвався ще 26 лютого
Росіяни ще наприкінці лютого вбили жителя Чаплинки на Херсонщині, 54-річного Віктора Далібожка, двох його синів і їхнього знайомого. Довгих пів року родичі не знали, чи живі ці люди. І тільки у наприкінці серпня з’ясувалося, що їхні тіла знайшли у безіменній могилі поблизу Чорнобаївки ще 28 лютого. Історії вбитих російськими окупантами чоловіків оприлюднило видання Lb.ua.
26-річна Вікторія Далібожко, донька Віктора Далібожка, відчайдушно публікувала дописи в усіх можливих групах у соцмережах – шукала батька і двох братів. У серпні, після виїзду на підконтрольну Україні територію, житель Чорнобаївки, який назвався Антоном, побачив у Facebook оголошення про розшук зниклих жителів селища Чаплинка. На одній зі світлин, які публікувала Вікторія, Антон упізнав одяг чоловіка, якого побачив із простреленою ногою в безіменній могилі в Чорнобаївці ще 28 лютого. Тоді дорогою на Миколаїв у яру було знайдено тіла близько десяти осіб. Усі вони мали вогнепальні поранення.
Як розповідає видання, 24 лютого, коли почалося російське вторгнення, Віктор Далібожко був у Херсоні. А його молодший син Андрій їхав додому із Запоріжжя разом з товаришем Дмитром Захаренком. Андрій зателефонував батькові та повідомив, що йому потрібна допомога. Вікторові Далібожку довелося повертатися додому, щоб заручитися підтримкою старшого сина Олександра, який жив окремо з дружиною і двома дітьми. Удвох вони забрали Андрія та його товариша. Через затори змогли виїхати у зворотному напрямку лише 25 лютого. Планували переночувати на орендованій квартирі в Херсоні.
26 лютого близько 22:00 вийшли на зв’язок з рідними. Молодший брат повідомив сестрі Вікторії, що місцевість обстрілюють. Він пообіцяв зателефонувати одразу по приїзді до обласного центру. Але більше ні він, ні батько й інший брат так і не вийшли на зв’язок.
Півтора місяця сім’я Далібожків не мала жодної інформації про рідних. Аж раптом у середині квітня сім-карта Віктора з’явилася в мережі. Вікторія почала писати смс, розпитувати, де її рідні. У відповідь посипалося – чи мають брати і батько стосунок до ЗСУ, чи служили вони і так далі. Дівчина зрозуміла, що її зусилля марні. Через два дні співрозмовник прислав Вікторії світлину розстріляної машини. Утім завдяки цьому фото визначити долю пасажирів не можна було.
Невідомий абонент порекомендував дівчині шукати рідних по військових тюрмах. Власне, це й довелося робити Вікторії та її 50-річній матері Тетяні від квітня по серпень. Допоки на один із пошукових сервісів, де було розміщено оголошення про зниклих чоловіків, не зателефонував мешканець Чорнобаївки Антон.
Вікторії та її мамі повідомили, що, ймовірно, родичі – у моргу Херсона. Жінки впізнали їх, а також товариша брата – Дмитра Захаренка.
Батько Віктор – єдиний у родині Далібожків служив в армії. Утім було це ще за часів Радянського Союзу. В іншому все його життя, як і життя родини, було пов’язане з мирною діяльністю. Спочатку голова сім’ї підробляв на будівництві, потім працював агрономом, а останнім часом – водієм маршрутки.
Найстаршому сину Далібожка, Олександру, було 32 роки – це дитина від першого шлюбу. А разом з другою дружиною Тетяною Віктор виховав трьох дітей: 31-річну Наталію, 26-річну Вікторію і 23-річного Андрія.
Рідні згадують, що батько багато працював, але вільний час понад усе любив проводити із сім’єю. Вікторія подарувала Вікторові вже третю онучку – до цього дві дівчинки народила старша донька. Голова родини не міг натішитися кожного разу, коли в сім’ї відбувалося поповнення.
Син Андрій був надійною підтримкою та опорою для батька. Поки його матір хворіла, а сестра перебувала в декреті, працював з татом, аби забезпечувати їх необхідним.Учився на агронома в Херсонському державному аграрному університеті. Мріяв заробити грошей, виїхати з Чаплинки до великого міста й завести власну родину.
У найстаршого сина Віктора – Олександра – залишилися дружина і двоє дітей. Вони виїхали на підконтрольну Україні територію.
Журналістам не вдалося зв’язатися з сім'єю Олександра, як і з рідними четвертого загиблого – 26-річного Дмитра Захаренка.
Вікторія Далібожко з донькою і матір’ю залишаються в Чаплинці. Старша сестра Наталія з чоловіком і двома дітьми також живуть у селищі – але окремо.
Коментарі — 0