«Хто пережив сексуальне насильство, боїться двох речей». Як працюють із постраждалими

Немає жодної деокупованої території, де спеціальні мобільні групи з прокурорів, поліцейських і психологів не фіксували б злочинів сексуального насильства, вчинених окупантами. Про це розповіла прокурорка щодо ведення справ сексуального насильства Офісу Генерального прокурора України Ірина Діденко, пише LB.

«Для воєнних злочинців не існує статевих і вікових обмежень: постраждали жінки, чоловіки, літні люди і діти – від 4 до 85 років, що вже зафіксовано Офісом Генпрокурора», – говорить прокурорка.

Слідчі та прокурори можуть приховувати ім'я та прізвища потерпілих у текстах оголошених підозр, які з’являються у відкритому доступі, а також іншу персональну інформацію, аби унеможливити ідентифікацію постраждалої від насильства особи. Буває, люди не хочуть, щоб навіть члени родини знали про такі факти.

Із постраждалими від сексуального насильства працюють виключно за особистою згодою. Мета прокуратури – не просто зібрати докази злочину і представити звинувачення в суді, а в першу чергу допомогти людині. Україна прагне довести системність таких злочинів не лише на національному рівні, а й у Міжнародному кримінальному суді.

«Злочини цієї категорії вкрай чутливі. Дуже важливо, щоб постраждала особа не була вимушена мати багато комунікацій з різними представниками щодо її справи. Наше завдання, щоб людина була якнайменш травмована. Стало очевидно, що наше основне та ключове завдання – це допомога людині. Саме цим ми відрізняємося від РФ, де важливі території, а не люди. Для нас основна цінність – це наші громадяни. У процесі розслідування таких чутливих злочинів, як сексуальне насильство, ми не маємо залишати людей наодинці з їхньою трагедією. Тільки так ми зможемо вистояти морально та фізично. І взагалі як країна», – каже Діденко. 
 
Постраждалі від сексуального насильства обов'язково мають право на слово «стоп» під час кримінального процесу.

«Постраждала особа на будь-якому етапі розслідування може сказати: «Зараз я не готова про це говорити». Тоді ми беремо паузу й очікуємо, коли людина зможе далі співпрацювати. Це один з елементів нових підходів розслідування. Плюс ми відразу роз’яснюємо та широко застосовуємо заходи захисту постраждалих. Поясню. Ті, хто пережив сексуальне насильство, бояться двох речей. Перше – це осуду сусідів. Тут наша мета – довести людині, що завжди винуватий у такому злочині виключно кривдник. Постраждала особа ніколи не може бути винуватою. Друге – повернення військових РФ. Це два наріжні та складні моменти. Саме тому ми застосовуємо новий підхід – змінюємо особисті дані, місце проживання, будь-яку інформацію, аби людина відчувала себе в безпеці, надаючи покази. Усе це відбувається лише за особистою згодою людини. І таку конфіденційність, право на зміну особистих даних ми забезпечуємо дуже швидко», – розповіла прокурорка.

Половина постраждалих не звертається по допомогу через острах, що ворог повернеться на деокуповані території.  

«Ми маємо зрозуміти цих людей, оскільки вони насправді дуже-дуже перелякані. Вони намагаються забути жахи. З ними працюють спеціальні групи з виявлення злочинів сексуального насильства. Спеціалісти роз’яснюють, що ніхто з них не буде бігти та заявляти на весь світ про цих громадян. Таким людям треба дати впевненість і відчуття безпеки. Ми також пояснюємо, чому так важливо говорити про ці злочини. Оскільки їхні слова про скоєні злочини – це наша зброя. Розповівши свою історію, людина вже може допомогти сама собі психологічно», – пояснює експертка. 

Нагадаємо, в ООН створять команду експертів для допомоги в розслідуванні сексуального насилля як зброї війни Росії в Україні.