Хвилина мовчання: згадаймо юриста та журналіста Антона Клітного родом із Донецька
Чоловік зберіг життя частині бійців, а сам як командир залишився на лінії вогню
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Антона Клітного.
Командир взводу, молодший сержант, журналіст Антон Клітний загинув 25 червня цього року внаслідок осколкового поранення під час бою поблизу Оріхова Запорізької області.
Чоловіку було 28 років. Народився та виріс Антон у Донецьку. Згодом вступив до Донецького національного університету імені Василя Стуса. Переїхав до Києва та доєднався до команди юристів, пізніше вирішив напряму протидіяти корупційним явищам та став правозахисником. Також чоловік навчався у Київському політехнічному інституті. Згодом продовжив трудовий шлях як журналіст.
Під час своєї діяльності Антон Клітний викривав корупціонерів, розкрадачів державних надр, нечистих на руку політиків, порушників-забудовників, одіозних суддів та розповідав на всю країну про їхні злочини. У 2019 році через його діяльність на Антона було скоєно напад, за фактом якого порушили кримінальну справу, але згодом правоохоронці її «зам’яли».
До початку повномасштабної війни Антон Клітний був юристом та правозахисником, дизайнером та журналістом «СтопКору», засновником інформаційного агентства «25.інфо».
У перші ж години повномасштабного вторгнення росії Антон приєднався до територіальної оборони Києва, а після звільнення Київщини – вступив до лав ЗСУ, де служив молодшим сержантом та був командиром взводу. Загинув 25 червня внаслідок осколкового поранення під час ведення оборонного бою поблизу Оріхова Запорізької області.
«Кажуть, що ту позицію захищало п’ятеро осіб. Двох із них Антон відіслав у тил за якимись справами, тим самим зберіг життя частині бійців, а сам як командир залишився на лінії вогню. Забрати наших загиблих воїнів змогли лише через дві доби після трагедії, теж під обстрілами і з великим ризиком для життя», – зауважила мама загиблого Наталія Клітна, яка є головою Асоціації правовласників та постачальників контенту.
«Клітний Антон Володимирович – це не просто журналіст, юрист, не просто талановита людина. Це – найсвітліша людина, яку я коли-небудь зустрічала, – сказала колега і подруга Антона, юристка Роксолана Арійончик. – На війну він пішов не за повісткою. Ще до війни, коли стало очевидно, що вона почнеться, Антон рішучо сказав: «Я піду захищати країну. Відчуваю, що будуть військові дії. Я мушу бути там!..» І записався в тероборону. Захищав Київ. Потім його перекинули на запорізький напрямок, де він і загинув… На момент загибелі він був командиром взводу. Нещодавно отримав звання молодшого сержанта, чим дуже пишався. Його невимовно поважали побратими…»
«Він уже втратив один дім. Новий він знайшов у Києві – і пішов боронити його. Боронити країну… Для нього це було важливо», – додала жінка.
У воїна залишилися дружина – журналістка Анастасія Клітна – та маленький син.
«Антон з’явився в нашій сім’ї близько шести років тому, і його відразу всі полюбили, – написав у соціальній мережі тесть загиблого воїна Ігор Шевченко. – М’яка в спілкуванні людина з тонким почуттям гумору та іронічним поглядом… Справжній чоловік, громадянин, батько… Коли донька у важких муках народжувала Іллятка, то він ту нескінченну ніч весь час був поряд з нею і тримав її за руку. Такою він був людиною і мужнім чоловіком… Коли приїздив у коротку відпустку, то особливо ні про що не розповідав, як і про ту страшну ніч в лютому 2022-го, коли їх кинули на допомогу 72-й бригаді, що стримувала ворога під Гостомелем. Не любив бити себе в груди та нахвалятися. Такою він був людиною…»
«Як багато було попереду і раптово для нього припинилося: красива повна молода сім’я, сімейні концерти, дитячі майданчики і футбол з маленьким сином, професійна реалізація, подорожі, – написала мати Антона Наталія Клітна. – Він грав на гітарі, катався на сноуборді, любив свою новеньку машину, захоплювався програмуванням. Чесний, відкритий, надійний, дуже добрий. Моя гордість, сенс мого життя…»
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0