Вмикав гімн України над позиціями ворога. Згадаймо аеророзвідника Антона Стрікова
Чоловік зробив великий внесок у розвиток українського дронрейсингу та допоміг вивести цей вид спорту на міжнародний рівень
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Антона Стрікова.
Молодший сержант Антон Стріков, позивний Тоха, загинув 18 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання біля села Кліщіївка на Донеччині. У грудні воїну мало виповнитися 30 років.
«Йоганн Гете колись сказав: «Диво – це віра в себе. І коли тобі це вдається, то вдається і все інше». З вірою в себе Антон пройшов по життю. У школі йому подобалась інформатика. І коли інші діти грали в ігри на комп'ютері, то він вивчав мови програмування. Антон знав, чим хоче займатися в цьому житті. Він на все мав свою точку зору, був цілеспрямований, з переконаннями, талановитим та повним енергії», – зі сльозами на очах пригадала мати бійця Неля в розмові з «Главкомом».
Антон народився у місті Нікополь Дніпропетровської області. «Був дуже активною дитиною. Закінчив музичну школу, грав на гітарі. Займався баскетболом, був капітаном команди. Змалку захоплювався програмуванням і точно знав, чим він буде займатися у майбутньому», – зауважила сестра загиблого Ірина в розмові з «Главкомом».
Антон закінчив Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, де навчався на факультеті прикладної математики за спеціальністю «Програмне забезпечення систем». Працював у компанії GR8 Tech.
«Займався волонтерством, сам був донором крові й організовував заходи зі здачі крові для онкохворих дітей. Майдан застав бувши студентом. Поривався у Київ, але його спроби дістатися Києва не мали успіху... Знаходився у Дніпрі на всіх мітингах. В університеті появилось, ще одне захоплення – захоплення дронами. Після закінчення університету залишився жити у Дніпрі. Останні роки жив у столиці», – розповіла сестра військового.
Антон був резидентом Інжинірингової школи Noosphere і зробив внесок у розвиток українського дронрейсингу. 2015 року у перших в Україні перегонах дронів він зайняв друге місце. Уже наступного року він став переможцем у другому Copter Race, після чого почав організовувати подібні змагання.
А у 2017 році Антон допоміг вивести цей вид спорту на міжнародний рівень. Саме його ідеєю стали нічні перегони дронів, які він не тільки запропонував, але й реалізував для пілотів з різних країн світу. Завдяки його вдалому нічному треку, Copter Race-2017 поставив Україну на світовий рівень в цьому виді спорту. Він віртуозно закохував усіх довкола у свободу польоту на дронах.
«Я з Тохою працювала по всіх наших перегонах дронів. Легкий, веселий, у стресових івентах надійний, як скеля», – зауважила власниця видання «Главком» Тетяна Снопко, яка раніше працювала в Noosphere.
Пізніше Антон продовжив вдало працювати в IT-сфері у Києві, де запам’ятався не тільки своїм професіоналізмом, а й дружелюбністю, доброзичливістю та готовністю в будь-який момент допомогти своїм колегам.
«Антон якщо не на роботі, то на якихось курсах. Завдяки роботі, якій він віддавався повністю у нього була можливість подорожувати й бачити різні країни, спілкуватися з різними людьми. Він мріяв побувати в Англії... і не тільки... побачити, якомога більше гарних місць», – зазначила Ірина.
«В Антона була дівчина, Марина. Вона була дуже важливою частиною його життя і його любов до неї можна було відчути просто дивлячись на те, як він лагідно дивився на неї. Паралельно з основною роботою у 2021 році разом з Мариною і парою найліпших друзів почали розробляти свій бренд одягу для техно вечірок, але з початком повномасштабного вторгнення призупинили діяльність.
У Тохи були теплі близькі стосунки зі всіма родичами, батьків дуже любив і поважав. Він завжди знаходив час, щоб подзвонити їм. З мамою могли годинами спілкуватися, він розповідав про все, що відбувається у нього в житті. Антон вмів дружити. Він був надзвичайно щирим, вірним другом, який ніколи не зрадить, завжди підставить плече і прийде на допомогу», – додала жінка.
З першого ж дня повномасштабного вторгнення, не маючи жодного військового досвіду, Антон пішов у ТРО Києва. Дуже швидко знання та вміння у сфері дронів зробили його цінним кадром у розвідувальній справі. Був головним сержантом, командиром відділення взводу безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти. Брав участь у визволенні Київської та Харківської областей, обороні Бахмута на Донеччині.
Антон з перших днів війни міг поїхати за кордон, адже мав посвідку на проживання у Німеччині, до того ж у нього були проблеми з ногою. Але він цілком свідомо пішов захищати нас з вами й зробив дуже багато, щоб наблизити нашу перемогу.
«24 лютого 2022-го він подзвонив і просто поставив перед фактом, що добровільно став на захист України та Києва, не маючи бойового досвіду приєднавшись до місцевої ТРО. Інакше бути не могло. Антон мав в собі два найвищих почуття, які можуть об'єднати людину із Батьківщиною: віру у справедливість і патріотизм. Він відчував, що саме на передовій, а не в тилу, він зможе допомогти своїй країні перемогти та здолати ворога.
Тоха був сміливий не лише у своїх переконаннях, але й на полі бою. Ще у школі Антон травмував ногу, згодом утворилася пухлина. У 2011 році йому зробили операцію – замість частини таранної кістки гомілковостопного суглоба був установлений імплант. У 2021 році була зроблена повторна операція і на момент повномасштабного вторгнення він ще не встиг відновитися. Долаючи щоденний біль у нозі від навантажень, він виконував всі поставлені завдання перед ним так, що навіть побратими не здогадувалися, що у нього є проблеми зі здоров'ям», – пригадала сестра.
Знання та вміння у сфері дронів зробили Антона одним з найкращих у розвідувальній справі. Завдяки шаленій підтримці друзів, знайомих і родичів провели перші волонтерські збори й придбали техніку й амуніцію на суму більш ніж 1,5 млн грн. Надалі обладнання дуже допомогло захиснику вправно вистежувати й передавати координати ворога.
«У нього був позивний Тоха, але між собою побратими його звали Наполеон, тому що коли йшов наступ на ворога, він з дрона бачив поле бою, давав вказівки й вчасно корегував нашу арту. Він з легкістю прораховував з неба координати ворожих складів або техніки. Ніяка робота з паперами йому не підходила, він навіть сварився з чоловіками, які були старші за нього, бо вимагав чесно виконувати свою роботу всім, не дивлячись на погони. Він прагнув «мочити русню», а не відсиджуватись», – розповіли його побратими.
«Тоха був головним сержантом – командиром відділення взводу безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти. Він та його підрозділ були здатні виконувати цілодобові спостереження за окремими ділянками лінії зіткнення та підтримувати дружні наземні підрозділи в обороні або наступі.
Антон був справжнім воїном – чесним, сміливим, розумним, справедливим, щирим, турботливим, який піклувався не тільки за рідних, друзів, побратимів, а й за тварин, яких зустрічав у сірій зоні, у розбитих ворогом селах. Він вивозив їх і передавав волонтерам. Він був стіною за якою ніколи не страшно. А ще Антон мав неймовірно класне почуття гумору. Тоха завжди кошмарив русню, міг увімкнути над позиціями ворога гімн України або прилетіти зі стягом. Про будні на передовій, розповідав дуже мало, завжди казав, що у нього все добре і все необхідне є, щоб ми менше переживали за нього...» – поділилася сестра.
На відео спільна робота аеророзвідки і «мисливців за танками» 112 ТРО . Оператором-навідником БПЛА був Антон.
«Тоха був мужньою і доброю людиною, талановитою у багатьох галузях. Змінював світ на краще і завжди був за справедливість. Він мав свій погляд на життя. Цілеспрямований, турботливий, надійний», – розповіла рідна сестра загиблого Ірина.
«Я запам’ятаю його веселим хлопцем, енергійним та дуже впертим. Будь-яка погана подія перетворювалась на дрібничку поруч із ним. У його руках всіляка справа просто горіла. На нього можна було покластися у всьому та завжди», – зауважила шкільна подруга військового.
«У 2017 році, коли Copter Race став міжнародним, Антон придумав і реалізував ідею нічних гонок. Пілоти, що брали участь у перегонах, були в захваті від нічної траси!
Хоча Антона вже немає, але він назавжди залишиться у нашій памʼяті та серцях. Хтось згадає як змагався з Антоном під час першого в Україні чемпіонату з дронрейсингу, інший пригадає як вони з Антоном гаряче обговорювали технологічні новинки на роботі, а комусь Антон запамʼятається як справжній майстер аеророзвідки. У кожного з нас є різні спогади про Антона, але для всіх нас він назавжди залишиться героєм, який віддав своє життя за вільну Україну», – написали на сторінці школи Noosphere.
«Розумний, щирий, відданий, хоробрий – це все наш Антон Стріков. Це той цвіт нашої нації, який втрачаємо в цій війні», – зауважила викладачка вишу, де навчався Антон.
«Переді мною твої очі, у нашу передостанню зустріч, дуже дуже втомлені, але сповнені рішучості та віри в те, що ти робиш, щоб захистити рідних та друзів, щоб наблизити перемогу та свободу всієї України. Ти казав, що ворог тебе не дістане і все перевів на жарт, щоб я не хвилювався. Ти завжди вмів влучно пожартувати і як би погано не було, зразу кудись всі проблеми зникали і ставало легше. Ти був і залишишся найхоробрішою людиною з усіх, кого я знав», – написав брат загиблого Ігор.
«Я дуже люблю Антона та пишаюсь ним. Він залишився назавжди у моєму серці та пам'яті сонячним промінчиком, наповненим тільки теплими приємними спогадами...» – наголосила сестра загиблого.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0