Один із найкращих льотчиків Повітряних сил. Згадаймо Антона Листопада
За день до загибелі пілот отримав нагороду особисто від Зеленського
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Антона Листопада.
Військовий льотчик Антон Листопад загинув на російсько-українській війні 8 серпня 2022 року. За півтора місяця до цього літак капітана було підбито, з ладу вийшов один двигун. Проте український льотчик зумів його посадити. Він фактично врятував судно, а також не завдав жодної шкоди житловим спорудам.
Антон народився в Архангельській області РФ у родині військовослужбовця, льотчика вищого класу Валентина Листопада. Пішов у 1991 році до івано-франківської школи №1. Згодом навчався у фізико-технічному ліцеї. Там Антона згадують як здібного, дуже наполегливого і впертого юнака. Хлопець мріяв стати льотчиком, як батько, і впевнено йшов до своєї мети.
«Коли ми йшли у гори, я лягав у траву і виглядав літаки», – розповідав Антон Листопад своїй наставниці та класній керівниці Оксані Савчук.
«Антон часто розповідав нам про свого батька, він пишався тим, що його тато — льотчик. Тоді в Антона ще були вагання: він думав, чи йти йому за батьком, чи пов'язати своє життя з комп'ютерною технікою, бо це йому також добре вдавалося», – зазначив друг юності Олександр Коваль.
З Антоном вони познайомилися, коли їм було 14 та разом гуляли у дворі. Поруч із вулицею, на якій мешкали хлопці, був аеродром – там вони проводили багато часу.
«Антон цікавився усім, що було пов'язане з літаками: відвідував тренувальні бази, розглядав конструкції літаків, вивчав їхню комплектацію», – додав Олександр.
Проте після закінчення ліцею Антон вступив не на льотчика, а до Івано-Франківського національного технічного університету нафти й газу – мама хлопця не хотіла, щоб той ішов слідами батька. Юнак провчився два роки й покинув навчання: мрія стати військовим льотчиком не відпускала.
«Казав, що мама не схвалює все одно, але змириться з його рішенням. Він переживав, що може не вступити одразу до авіаційного, тому вирішив піти на два роки в армію», — розповіла класна керівниця.
Службу Антон проходив на Полтавщині. А вже після неї подався до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Щоби вступити туди, потрібно було пройти медичний огляд, а в Антона були проблеми з носоглоткою. І тоді він пішов на дві операції, видалив аденоїди.
Тож вищу освіту Антон здобув у Харківському національному університеті Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Став військовим пілотом найвищого класу.
Антон збирався продовжити навчання в Англії, для цього склав міжнародний іспит з англійської мови та отримав сертифікат. Але потім сказав, що поки що він потрібен Україні. Тож свою мрію трохи відклав.
2018 року пілот почав службу у 204-й Севастопольській бригаді тактичної авіації імені Олександра Покришкіна. Брав участь в ООС.
Побратими пригадують, що Антон був добрим, завжди допомагав та радив по службі як більш досвідчений воїн. Любив погуляти, компанійський, літав і навчався добре. Грамотно розподіляв свій час. Займався спортом. Був взірцем для молодих офіцерів, мав лідерські навички. Не цурався йти в бій та виконувати задачі. Морально міцний офіцер, який стійко витримував будь-які негаразди. Навіть коли відмовляла техніка, він завжди грамотно міг впоратися з цим.
У 2019 році Антон Листопад був визнаний кращим льотчиком Повітряних Сил ЗСУ. У 2021 році капітан очолював авіаційну колону, яка пролітала над Хрещатиком у Києві під час параду до 30-ї річниці Незалежності України.
У 2020-му Листопад одружився. Його дружина – теж військовослужбовиця. На момент загибелі пілота жінка була вагітна.
З початком широкомасштабного вторгнення росії 2022-го капітан Антон Листопад брав участь в обороні України від окупантів. За день до загибелі військовий льотчик отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня. Посмертно Антону Листопаду присвоєно звання майора.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0