Хотів врятувати побратимів, які залишилися в оточенні без боєприпасів. Згадаймо Максима Марищака
Рідні пів року шукали хлопця та чекали бодай звістку про його долю
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Максима Марищака.
Старший лейтенант Максим Марищак, позивний Макс, загинув 16 березня 2022 року біля села Кам'янка Ізюмського району Харківщини. Виконуючи бойове завдання, віз боєприпаси для забезпечення побратимів та потрапив під прямий ворожий обстріл, внаслідок чого отримав смертельні поранення. 31 січня офіцеру виповнилося 23 роки.
Максим народився в селі Миньківці Хмельницької області. З дитинства мріяв про військову службу. Закінчив Кам'янець-Подільський військовий ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Потім здобув вищу військову освіту в Національній академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Після випуску молодий офіцер потрапив на службу до лав 95-ої окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Обіймав посаду заступника командира інженерно-саперної роти, інструктора з десантно-повітряної підготовки. З 2021 року виконував бойові завдання на території ООС. Максим постійно підвищував свій фаховий рівень з розмінування, їздив на навчання. Неодноразово був нагороджений командиром частини за сумлінне виконання службових обов'язків. Саме під керівництвом офіцера встановлено мінні загородження та знешкоджено ворожу техніку та ворога загалом у напрямку, який вплинув на хід великої війни у березні 2022 року на Харківщині.
Востаннє Максим виходив на зв’язок 15 березня 2022-го. Після кількох днів очікування батьки розпочали пошуки сина. Близько місяця не було жодної інформації.
«Потім нам прийшло сповіщення офіційно, що 16 числа під час виконання бойового завдання Максим з побратимом їхали КАМАЗом і попали під обстріл», – розповів батько.
Подальшої долі Максима ніхто вже не знав. Батьки висували версії, що військовий міг потрапити в полон або втратити пам’ять. Згодом з’ясувалось, що він воював на Ізюмському напрямку, у селі Кам’янка, яке окупували військові РФ.
Мати загиблого розповіла, що місцеві називали те село «другим Маріуполем». Там проходила лінія зіткнення, точилися жорстокі бої, а бригада Максима тримала оборону. Рідні шукали бодай якусь інформацію про хлопця. Всю весну і все літо батьки не припиняли пошуки з надією, що син живий. Та 19 жовтня мати Максима повідомила, що захисника знайшли. Він навіки став героєм.
«Найкращий синочок Максимочка, якого не вистачає, як повітря. Пам'ять про Героїв має жити в серці кожного. Це найменше, що ми можемо зробити для них», – зазначила його мама Валентина Василівна.
Посмертно десантник нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Іменем Максима Марищака названо вулиці в селі Миньківці Хмельницької області та селі Кам'янка Харківської області.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0