Підірвався автомобіль, у якому їхала сім'я з трьома дітьми. Згадаймо 12-річного Олександра Сірого
Батько хлопчика Артем – військовий. Він на кілька днів повернувся зі служби, і вони з родиною вирішили поїхати на цвинтар, де поховані родичі, щоб прибрати біля могил
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо 12-річного Олександра Сірого.
Олександру Сірому було 12 років. Він помер 7 червня 2023-го в Харківській обласній лікарні від опіків і поранень, які отримав напередодні через наїзд автівки на вибуховий пристрій.
В обід 2 червня поблизу сіл Морозова Долина та Леміщине на Харківщині підірвався автомобіль, у якому їхала сім'я з трьома дітьми. На місці загинула мешканка села Відродженівське Юлія Сіра. Решту родини доправили до лікарні. У Сашка було опіки 85% тіла. Лікарі боролися за його життя, але отримані травми виявилися несумісними із життям. 7 червня серце хлопчика зупинилося.
Олександр Сірий народився на Харківщині. Навчався в Олександрівському ліцеї. Любив рибалити та конструювати машинки з дерева. Мав багато друзів, із якими проводив вільний час.
«Він був веселою, світлою, доброю дитиною. Руки у нього були золоті», – пригадав дядько хлопчика Олександр Коваль.
«Я була вихователькою Саші в садочку, а потім здобула відповідну освіту й змогла набрати перший клас. У ньому також був Саша. Він сів за парту в сім років, бо багато хворів», – зауважила перша вчителька хлопчика Галина Мєдвєдєва. Вона згадує Сашка розумним учнем. Спершу, каже, йому важко давалось читання. Він так хотів опанувати це уміння, що навіть плакав за партою. Пізніше завдяки старанням мами й учительки хлопчик читав чи не найкраще в класі. Також Саша любив математику, розв’язувати задачі. Крім того, гарно грав у футбол. Разом з командою їздив на змагання.
«Вдома племінник любив будувати. Добре володів молотком, цвяхами, зводив халабуди. А перед війною зробив собі з дерева машину. Кермо, колеса, дах. Вона і досі стоїть на подвір’ї... На похороні – домовина хлопчика, а поряд ця зроблена ним автівка…» – зауважила тітка Тетяна Гончар.
«Син хотів стати дизайнером із будівництва. Мріяв про мотоцикл, сильно любив техніку – і їздити, і ремонтувати», – додав батько хлопчика, Артем.
Родина проживала у селі Відродженівське поблизу кордону з Росією. Проте під час повномасштабного вторгнення Сашкові, його сестрі й мамі вдалося евакуюватися у Чернівецьку область. Потім вони повернулися назад на Харківщину. Проживали в селищі Кегичівка. Батько хлопчика Артем – військовий.
«У Чернівецькій області жили три родини в одному будинку. Пізніше Артем зміг знайти вільну хату в Харківській області, в селі Кигичівка, де було більш-менш безпечно. Домовився, що цей дім потім можна буде викупити. Десь пів року тому Юля із двома дітьми переїхала туди. Сестра була сильно рада цьому», – розповіла Тетяна Гончар.
Артем на кілька днів повернувся зі служби, і вони з родиною вирішили поїхати на цвинтар, де поховані родичі, щоб прибрати біля могил. В автівці сиділи Артем із Юлією, Саша, Крістіна й подруга дівчини Діана. Дорогою між селами машина підірвалась на міні.
«Сьогодні в нашій сім'ї знову смерть… Помер синочок нашої Юлії, який лежав у реанімації. Я дуже прошу вас давайте врятуємо доньку загиблої Крістіну!!! В неї опіки 30% тіла. Діані пощастило найбільше, її вже виписали з лікарні. Але там залишились тато й донька Крістіна. Їй потрібне довготривале лікування, а також консультація психологів, бо дівчинка ще не знає, що втратила маму і брата», – написала Тетяна, рідна сестра Юлії.
В Олександра Сірого залишилися батько, сестра, тітки, дядьки та інші рідні.
36-річна Юлія Сіра була родом із села Відродженівське. Закінчила школу із золотою медаллю. Опісля вийшла заміж та присвятила себе сімʼї. Жінка займалась домашнім господарством, а вільний час присвячувала дітям. Була чудовою господинею. Дуже любила малювати.
«Юля була чудовою, світлою людиною, завжди усміхалась, усім допомагала. Дуже любила чоловіка та дітей… Ми не можемо повірити в те, що сталося. Немає слів, якими можна описати весь той біль, що на серці. Для нас це велике горе і велика втрата», – сказала Тетяна Гончар, сестра загиблої.
«Це була дуже добра, чуйна, уважна, любляча людина, мати і дружина», – додала подруга загиблої Наталія Бабій.
У Юлії Сірої залишилися чоловік Артем, донька Крістіна, сестри та брати.
Зауважимо, згідно з останніми даними ООН, російські терористи за час повномасштабного вторгнення вбили щонайменше 10 тис. і поранили 18,5 тис. мирних українців. Серед загиблих – щонайменше 579 дітей, поранених неповнолітніх – майже 1,3 тис. При цьому в організації зазначають, що реальна кількість жертв значно вища, оскільки отримання інформації в умовах війни ускладнене.
За останніми даними Офісу генпрокурора, в Україні через російську агресію загинуло щонайменше 523 дітей. Ще понад 1,2 тис. постраждали. Ці цифри також не остаточні. Триває робота щодо їх встановлення у місцях ведення бойових дій, на тимчасово окупованих та звільнених територіях.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0