Загинула на Херсонщині у перший день великої війни. Згадаймо Ольгу Свіргун

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Ольгу Свіргун.

33-річна Ольга Свіргун уродженка міста Глухів на Сумщині була військовослужбовицею 59-ї бригади, несла службу на Херсонщині. У перший день вторгнення Росії в Україну, виконуючи бойове завдання, разом з побратимами потрапила у засідку в районі Олешків.

Ольга Свіргун навчалась у Глухівському національному педагогічному університеті, здобула спеціальність вчительки молодших класів. Проте роботу тривалий час не могла знайти. Та й сама Ольга, в якої з дитинства був сильний та вольовий характер, бачила себе в іншій сфері. У 2019 році дівчина вирішила присвятити життя військовій справі.

«Тоді ми й познайомились: я був на посаді командира, приймав в Ольги документи, – розповів чоловік військовослужбовиці Дмитро Свіргун. – Мене вразила її рішучість. Вона заявила, що хотіла б бути корисною Україні, нічого не боїться і не проти будувати офіцерську кар’єру. Через кілька місяців ми з Ольгою почали зустрічатись. Невдовзі побрались. 

Оля була на посаді стрільця мінометної батареї. Ми з побратимами оберігали її, і у зону воєнних дій вона не виїжджала. Олі це не подобалось, вона сердилася, рвалася на передову».  

У вільний час жінка йшла на прогулянки, які дуже любила. Робила гарні фотосесії й планувала поїхати з 10-річною дочкою Настею за кордон на море, якого ніколи не бачила. 

«Незадовго до початку повномасштабної війни ми з дружиною перейшли на службу в складі одного з підрозділів 9-ї ОМПБ «Вінницькі скіфи», – поділився Дмитро. – 24 лютого зустріли на півдні України. Це був перший бойовий досвід дружини, короткий і трагічний. Виконуючи бойове завдання під Олешками на Херсонщині, Ольга потрапила під артилерійський обстріл окупантів. Осколки понівечили обличчя, у неї було наскрізне поранення голови. Загинула на місці... Про втрату коханої мені доповіли побратими. Я тоді саме обороняв Миколаїв і не міг бути поруч з нею. Здається, серце рвалось на шматки. 

Під обстрілами побратими винесли тіло Ольги, але поховати у рідному Глухові ми її не могли, тому що місто було під окупацією. Мама дружини та донечка Настя перебували там і я молив Бога, аби хоч вони залишились живі. Зрештою, прийняли рішення поховати Ольгу в Гайсині на Вінниччині. У труні вона лежала у військовій формі, її волосся прикрашав український вінок із маками». 

Після втрати коханої Дмитро Свіргун довго картав себе, що не відмовив Ольгу від поїздки на Херсонщину. 

«Я втратив найкращу у світі дружину і матір нашої доньки. 11-річна Настя тепер мешкає з моїми батьками. Вона знає, що мами більше нема, пише їй листи, малює її. Після нашої перемоги хочу перепоховати Ольгу на Сумщині, де вона народилась. Горджусь, що доля подарувала мені таку відважну дружину. І гірко плачу, що таке коротке було наше щастя», – зазначив чоловік. 

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.