Повернувся з-за кордону, аби знову стати на захист України. Згадаймо Святослава Кондрата
Захисник віддав своє життя, рятуючи цілий підрозділ
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Святослава Кондрата.
Святослав Кондрат – ветеран АТО, ультрас «Прикарпаття», співзасновник осередку націоналістичної організації «Карпатська Січ». У перші дні вторгнення повернувся із-за кордону і добровольцем вступив до лав ЗСУ, до останнього воював на Бахмутському напрямку – командував відділенням мінометної батареї. Місяць чоловік вважався зниклим безвісти. Його тіло ідентифікували 17 липня 2023 року, а 20-го рідний Болехів зустрів героя навколішки...
Мені випала честь жити у цей час і боронити країну!
Святослав Кондрат
25-річний Святослав за своє коротке життя мав за плечима чималий досвід та безліч яскравих сторінок. Про себе на власній сторінці у мережі хлопець написав: «Бо хто борець – той здобуває світ!».
Останні його дописи датуються 13 червням. В одному військовий закликав чоловіків вступати до лав «Карпатської Січі» та ставати на захист країни, в іншому – постив про участь 9 червня в Києві у міжнародному саміті «Україна – Життя, Гідність, Перемога», який об’єднав різнопрофільних експертів, військових та представників влади. Він виступав від імені «Карпатської Січі» з позицією, що на війні вони воюють за свої сім'ї, за збереження національної ідентичності, за сильну та незалежну Україну, також виказував позицію, притаманну «правим» в Україні – проти одностатевих шлюбів.
З малих років Святослав слухав історії про повстання, боротьбу українського народу та напади москалів і зазіхання на рідну українську землю. Про це йому розповідав дідусь, який був політичним в’язнем. Свій шлях у національно-патріотичному русі, якого дотримувався до кінця, Святослав розпочав ще в підлітковому віці.
У 2016 році Святослав разом з Михайлом Стециком стали співзасновниками осередку військово-патріотичної організації «Карпатська Січ» на Івано-Франківщині. Їхня мета – націоналістичне, культурно-просвітницьке та військове виховання місцевої молоді.
У межах діяльності «Карпатської Січі» Святослав приділяв велику увагу питанням захисту і відстоюванню інтересів українського народу. Працював над виявленням і боротьбою з антинаціональними структурами або діяльністю окремих людей, що проявляли сепаратистські наміри та фінансувалися зі сторони Росії.
Особисто Святослав як один з керівників організації та ветеран АТО займався організацією військово-патріотичних вишколів для молоді. Їх пройшли сотні молодих хлопців та дівчат. Чимала частина з них наразі гідно служать в Збройних силах України.
Також він був постійним організатором турнірів та змагань для молоді з міні-футболу, шахів, змішаних єдиноборств. Окрім того, виділяв особисті кошти на потреби молодих спортсменів. У рамках діяльності організації «Карпатська Січ» створив окремий туристичний клуб «Едельвейс», що займався організацією походів у гори та прищепленням любові до рідного краю.
Після закінчення школи Святослав Кондрат наприкінці 2016 добровольцем відправився в одну з найгарячіших точок в АТО на Донеччині – в Широкине.
Люди обирають собі страшні позивні, там Головорєз, чи ще щось, а я коли представляюся Кишка – усі усміхаються. Я люблю позитив, щоб люди усміхалися.
Святослав Кондрат
А з походженням позивного Святослава пов'язана історія, яка трапилася на тренувальному таборі при підготовці до АТО. Якось інструктор, колишній афганець, застосував дисциплінарне покарання до хлопців – залишив без їжі на кілька днів. Наступного дня Святослав зайшов в спільну казарму і біля ліжка інструктора знайшов пачку з крекером, то забрав її, крекери роздав хлопцям та й з'їли. Інструктор як побачив, розсердився і закричав: «Что за кишка съела мой крекер?!» Так до нього причепився позивний Кишка.
У 2018 році Святослав завершив університет, здобувши рівень бакалавра за фахом «Економічна кібернетика». Також був одним із лідерів фанатського сектору футбольного клубу «Прикарпаття».
Велика війна застала чоловіка у Польщі. Святослав одразу дістався кордону та вже за деякий час став на захист країни у 206-му батальйоні київської тероборони. Спочатку їхній підрозділ тримав трасу на Гостомель: хлопці знаходили та виявляли техніку й позиції ворога, передавали артилеристам та знищували їх. Загалом за час, який випало воювати, Святослав встиг побувати на всіх найгарячіших напрямках: Київщина, Херсон, Бахмут...
Я буду воювати доти, доки можу!
Святослав Кондрат
Боєць казав, що за весь досвід повномасштабної війни найстрашніше йому доводилось бачити в Бучі. «Коли ти бачиш десятки мертвих цивільних, які не заслужили цього, які хотіли жити: там було багато малих дітей, старших людей, мертві дівчата голі були прив'язані до стовпів по дорозі. Я в той період часу зрозумів, що воюватиму, доки зможу», – казав військовий.
25-річний захисник мріяв про сина та про те, як приведе його на футбольний стадіон до сектору ультрас. «Коли у мене буде син, якщо дасть Бог, він буде, першим ділом, що я зроблю – відведу його на сектор. Я б і зараз не відмовився забрати всіх своїх хлопців (з війни – «Главком») сюди і подивитися матч», – це була щира мрія Святослава, якій не судилося здійснитися.
Від початку великої війни Святослав Кондрат воював на чотирьох напрямках фронту: захищав Київщину, Херсонщину, Харківщину та Донеччину.
Нікому незалежність не давалася задарма. За незалежність платиться кров'ю. Тому що незалежність – це свобода. А свободу потрібно завжди здобувати.
Святослав Кондрат
20 червня 2023 року чоловік загинув на Запорізькому напрямку під час контрнаступу в районі населеного пункту Мала Токмачка Пологівського району. Святослав перебував на бойовій позиції разом зі своїми бійцями, до останнього здійснював керівництво, контролював ситуацію та намагався вберегти хлопців. І таки вберіг, до кінця виконавши свій обов’язок – віддав своє життя, рятуючи цілий підрозділ!
Близько місяця вважався зниклим безвісти: військові офіційно підтвердили загибель командира штурмового відділення спецпризначення «Карпатська Січ» Святослава Кондрата лише 17 липня. До цього часу тривала ідентифікація тіла загиблого.
«Він ще багато корисного міг зробити для своєї сім’ї та країни, але захищаючи її свободу і незалежність, віддав найцінніше – своє молоде життя. Рука російського окупанта забрала в батьків – сина, у молодої дівчини – нареченого, у військовослужбовців – побратима та друга, в Батьківщини – сина й воїна. Сьогодні, 20 липня 2023 року, Святослава востаннє зустрічало рідне місто. На колінах, схиливши голови, зі сльозами на очах, квітами встеляючи шлях, мешканці громади, друзі, знайомі, побратими утворили «живий коридор», щоб віддати останню шану Героєві і сказати гірке й тихе «дякуємо...» – написали на честь героя на сторінці Болехівської міської ради.
Святослав залишив добру славу воїна, патріота, українця. А ще – свої вірші.
Не бійся померти від вражої кулі,
Не бійся піймати ворожий снаряд.
Не страшно загинути в чистому полі,
Коли на могилі напишуть – Солдат!
А бійся померти у злиднях й невдачах,
Бійся померти в ярмі москалів.
Бійся того, що не зможеш підняти
Синьо-жовтого стяга предків своїх.
Не бійся поглянути смерті у очі,
Не бійся зажати міцно курок.
Не страшно боротись за рідную хату
Життя дало нам хороший урок.
Не бійся ставати у лави Борців!
Не бійся приймати на себе удари!
Не страшно вбивати катів-ворогів,
Коли знаєш за що воювати, Солдате.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0