Отримав смертельне поранення, але врятував життя побратимів. Згадаймо Героя України Тараса Чайку
Чоловік, попри II групу інвалідності, пішов на фронт добровольцем з перших днів російського повномасштабного вторгнення
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Тараса Чайку.
Лейтенант Тарас Чайка, позивний Хімік, загинув під час виконання бойового завдання 2 листопада 2022 року біля села Торське на Донеччині. Автомобіль, у якому він рухався з побратимами, потрапив під ворожий танковий обстріл. Бувши важко пораненим, зміг ще зманеврувати автівкою та виїхати із зони обстрілу, чим і врятував життя товаришів. Посмертно воїну надали звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Захиснику назавжди залишилось 29 років.
«Його хлопці казали, що то був не командир, а батько. Того дня вони їхали у машині четверо. Тарас був за кермом, хоч і не мав. Раптом постріл. Він ще встиг сказати «я трьохсотий», звернув з горба машину, відвів від обстрілу. Усі лишилися живі, крім мого Тарасика», – зі сльозами на очах розповіла бабуся.
«Я втратила свою кровиночку, свого синочка, свою підтримку і опору. Мій Тарас був справжнім патріотом і в перші дні початку повномасштабної війни пішов захищати нашу Україну. Він справжній Герой України, який так палко її любив. Він мені говорив: «Я мушу іти захищати нашу країну, щоб ви могли жити спокійно». Страшний біль для нашої родини!» – написала мама захисника Алла.
«Загинув мій брат, наш Герой, лейтенант, командир розвідувального взводу, який з перших днів війни бився у всі двері, щоб увійти до лав ЗСУ! Він міг цього не робити і жити нормальним цивільним життям, оскільки має II групу інвалідності! Але він не міг сидіти осторонь і таки відкрив ті двері для себе! На жаль, 02.11.2022 він загинув від осколка танкового снаряда. Загинув за нас з вами, щоб ми тут жили мирним життя, за Україну, за те, щоб всюди висів наш прапор, а не руська ганчірка, за мир у нашій країні», – написав брат-близнюк Назарій.
Тарас народився у селі Сокіл Волинської області. У 10-річному віці переїхав з родиною до Львова. Навчався у Львівському науковому ліцеї № 1 імені Богдана-Ігоря Антонича. У 2010 році вступив до Львівського національного університету природокористування за спеціальністю «Облік та аудит», закінчив магістратуру. Також здобув ступінь магістра в Міжрегіональній академії управління персоналом за спеціальністю «Право». У 2014 році закінчив військову кафедру Національної академії Сухопутних військ та отримав звання «молодший лейтенант».
Працював бухгалтером, юристом, арбітражним управителем, медіатором. У 2020 році отримав спеціалізацію у галузі «альтернативного вирішення спорів». У 2021 році отримав свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керівника. Захоплювався мисливством та рибальством, був членом Львівської міської та Золочівської районної організацій українського товариства мисливців та рибалок.
З початком повномасштабної війни Тарас приєднався до лав захисників України. Службу ніс у 125-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Командував розвідувальним взводом. У квітні 2022-го отримав звання лейтенанта.
«Тарас був людиною, яка притягувала до себе інших. Коли він загинув, кожен, хто його знав, відчував, ніби загинула дуже рідна людина. Це людина з великої букви і його життя – це приклад! З ним завжди всі хотіли порадитись, адже до кожного рішення він підходив виважено і професійно. Нам його дуже не вистачає», – розповів брат-близнюк загиблого Назарій.
Поховали Героя на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у Львові. У нього залишилися мама, дружина, донька, брат і бабуся.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
