Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Цейтнот Гройсмана. Уряд здався МВФ

    макроекономіка
    • Павло Вуєць
    • Розсилка
    Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман та директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард - Цейтнот Гройсмана. Уряд здався МВФ
    Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман та директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард
    фото з відкритих джерел

    Альтернатива траншу – дефолт та сильна девальвація

    Вересень – ключовий місяць для визначення перспектив подальшої співпраці України з Міжнародним валютним фондом. У Києві зараз перебуває місія Фонду, і від успішності перемовин з нею залежить, чи отримаємо ми черговий транш майже в $2 млрд. Ці гроші мали б дозволити економіці та гривні пережити традиційно турбулентний осінньо-зимовий період.

    Альтернатива траншу – дефолт та глибока девальвація. Основна перешкода успішному завершенню перемовин – вимога МВФ підняти ціни на газ для побутових споживачів, а точніше вирівняти їх з цінами на газ для промисловості. Наразі середня вартість газу для промислових споживачів складає біля 11 тис. грн за тисячу кубів, а для населення вона обмежена 7 тис. На такий розрив у Фонді звертали увагу давно, бо він є живильним середовищем для корупції. Коронний аргумент про те, що для побутових споживачів використовується значно дешевший газ внутрішнього видобутку, на кредиторів не діють.

    25 чи 50%?

    Варто зауважити, що МВФ лише вимагає виконання зобов’язань, раніше вже взятих урядом. Перерахунок ціни на газ був обіцяний урядом під час останнього перегляду програми фінансування у березні 2017 року, коли Фонд надав транш в $1 млрд. Але прем’єр Володимир Гройсман тягнув до останнього – уряд безліч разів продовжував дії спецзобов’язань «Нафтогазу», згідно з якими ціна газу для населення лишалась на тому ж рівні. Останнього разу це було зроблено на початку вересня до кінця місяця. Далі вже тягнути нема куди – починається опалювальний сезон, перед яким традиційно встановлюються тарифи.

    Після того, як МВФ відкинув кілька компромісних варіантів, що пропонував уряд, Гройсман констатував, що підвищення ціни на газ неминуче, питання тільки в тому, чи воно буде одразу шоковим – біля 50%, як вимагає МВФ, чи уряду вдасться умовити заокеанських емісарів лише на 25% і далі поетапно. Власне, за прогнозом Нацбанку, цього року очікується ріст тарифів на газ саме на 25% і ще на 15 % – в наступному. До того ж, слід врахувати, що комерційна ціна на газ, яку тепер буде платити населення, – нестала величина і залежить від кон’юнктури на світових ринках та курсу долара, тож підлягає регулярній корекції, як правило, в бік збільшення. Тобто до зими ціна на газ для побутових споживачів може стрибнути і до 12 тис. грн за тисячу кубів.

    Один з аргументів уряду в суперечках з Фондом – суттєве збільшення видатків на житлові субсидії після підвищення тарифів, а це навантаження на бюджет, який той же Фонд вимагає збалансувати. За словами міністра соціальної політики Андрія Реви, у разі підвищення тарифів уряду може не вистачити 71 млрд грн, що передбачені бюджетом для виплати субсидій населенню у цьому році. Нестача може скласти 7 млрд грн, які треба десь взяти з урахуванням того, що бюджет і так недоотримує планових надходжень. Питання може бути вирішене (і вже вирішується) через цілеспрямоване зменшення субсидіантів завдяки різноманітним хитрощам, але тоді неминуче зросте заборгованість. Так, тільки в період з 1 червня 2016 року до 1 січня 2018 року борг населення за спожитий газ зріс уп’ятеро – з 5,9 до 30,1 млрд грн. 

    У разі, якщо умови МВФ не будуть виконані і Київ не отримає омріяного траншу, Гройсман лякає дефолтом і киває на попередників. «Для чого нам виконувати зобов'язання перед міжнародними фінансовими організаціями? Для однієї мети – у нас з вами з 2005 року по 2013 роки накопичено $50 млрд зовнішніх боргів. Щороку ми витрачаємо на обслуговування цих боргів 130 млрд грн, це – $5 млрд. Їх потрібно десь взяти і заробити», – пояснює прем’єр необхідність і далі сидіти на борговій голці. Успішна співпраця з МВФ критична ще й з тієї точки зору, що вона розблоковує отримання допомоги від інших міжнародних донорів – Єврокомісії та Світового банку. Всього до кінця року разом з траншем МВФ Нацбанк розраховує отримати $3,48 млрд таких надходжень. Плюс, отримавши позитивні сигнали, Київ може до кінця року вийти на ринки зовнішніх запозичень.

    Голова парламентського комітету з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна висловлює оптимізм щодо отримання траншу МВФ. Вона розраховує, що робота з місією у вересні закінчиться позитивно і в подальшому співпраця з Фондом продовжиться. За словами Южаніної, у Фонді кажуть про розуміння особливості української ситуації: «Сподіваюсь, що це спрацює під час ухвалення ними рішення. Треба також враховувати, що в Україні було багато пропозицій реформ, які законодавчо проведені, але або неякісно імплементовані, або взагалі ігноруються як з боку виконавців, так і в деяких речах з боку громадян».


    Олександр Данилюк та ВОлодимир Гройсман у сесійній залі парламенту (фото: Станіслав Груздєв, Главком)
    Олександр Данилюк та ВОлодимир Гройсман у сесійній залі парламенту (фото: Станіслав Груздєв, Главком)

    «Зараз буде шок»

    Екс-міністр фінансів Олександр Данилюк, який не так давно сам вів перемовини з МВФ, але був зі скандалом звільнений у червні цього року, впевнений, що місія Фонду не приїжджала би до Києва без попередніх домовленостей. «Зараз треба лише узгодити деякі моменти і є велика ймовірність, що це буде зроблено», – каже він.


    Читайте також


    Водночас Данилюк вважає, що ціну на газ Гройсману треба було підвищувати ще в травні 2017 року, аби уникнути нинішніх шоків: «Тоді збільшення не було б таким значним, люди б отримали відповідні компенсації через субсидії і багато проблем можна було б згладити. І Україна б отримала більше траншів, і фінансова система була б підготовлена до стабільнішого завершення програми. Але тоді з політичних міркувань цього зроблено не було і зараз це буде насправді шоком для людей. Але це не провина МВФ, справа у нерішучості і постійному відкладанні на потім».

    Не розуміє, чому уряд так довго пручався тиску МВФ і екс-голова Національної комісії з регулювання ринків енергетики та комунальних послуг Дмитро Вовк. Він впевнений, що ціну на газ треба було підвищувати на 10–15% ще в минулому році. Зараз же, коли ціни на енергетичному ринку ростуть, підвищення може вже скласти і 60–70%. Вовк вважає, що на таку велику зміну уряд не погоджувався з політичних міркувань, але не вірить, що МВФ піде на багато компромісів, бо в Меморандумі України з Фондом був чітко прописаний принцип паритету між ціною на газ для населення та промисловості.


    (фото: Уніан)
    Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман (фото: Уніан)

    «Лебедина пісня» Гройсмана?

    Близькі до Гройсмана експерти запевняють, що підвищення ціни на газ, безумовно, менше зло порівняно з альтернативним сценарієм дефолту. Мовляв, малозабезпечених держава захистить субсидіями, а іншим доведеться навчитись економити. У протилежному ж випадку постраждають усі – девальвація гривні, неконтрольований ріст цін та неспроможність платити за борги ($5,5 млрд за наступний рік тільки зовнішніх боргів) можуть призвести до фатальних наслідків для української економіки.

    Піарникам прем’єра, дійсно, зараз нелегко: тільки-но Володимир Борисович відчув себе самостійним гравцем та «захисником знедолених», як йому доведеться брати на себе таке непопулярне рішення. І це перед виборами, на яких він так хоче проявити себе. А недоброзичливці голови уряду з усіх боків постараються, аби саме він асоціювався з новими платіжками. Натяки генпрокурора Юрія Луценка про чітке розмежування сфери відповідальності президента і прем’єра, дають зрозуміти, з кого зроблять головного винуватця «тарифного геноциду».

    Екс-міністр Данилюк звертає увагу, що нинішня програма співпраці з МВФ завершується і, якщо ми плануємо продовжувати співпрацю, треба складати нову програму на 2019-й рік. Саме на передвиборчий рік приходяться піки виплат, і, якщо в цей момент буде діяти програма з МВФ, Україна може виходити на зовнішні ринки запозичень, аби віддати старі борги на куди кращих умовах. Тим більше, що світова кон’юнктура зараз для нас несприятлива: після фінансових криз в Аргентині та Туреччині інвестори з насторогою ставляться до цінних паперів країн, що розвиваються. Але поки в уряду нагальніші проблеми – до 19 вересня, коли місія МВФ збирається покинути країну, з неї треба «вибити» бажаний транш. А потім вже пояснювати громадянам, які тільки відійшли від минулих зимових платіжок, чому цифри в них цього опалювального сезону будуть ще космічнішими.

    Павло  Вуєць, «Главком»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ