Санкції проти Росії: чи справді стеля цін на нафту спрацювала

Володимир Путін підписав указ про те, що тепер забороняється постачати російську нафту в країни, які приєдналися до стелі цін. Таким чином з 27 грудня Росія цим підписала собі ще більший занепад. Саме собі, а не світовому ринку. Про це повідомив журналіст-оглядач Денис Стаджи.

Цікаво, що в путінському указі, який діє до 1 липня 2023 року, прямо прописано, що головним ініціатором введення граничної ціни на нафту є Вашингтон: «США й іноземні держави, що приєдналися, ввели...»

Відразі з’явилася безліч прогнозів цього указу і самих санкцій, і всі вони не надто потішили Кремль. Російські експерти вказали, що виробництво нафти в 2023 році впаде на 700 тис. барелів на добу, а Міжнародне енергетичне агентство передбачило падіння на 1,5-2 млн барелів. Таким чином «дірка» в російському бюджетів складе не 3 трлн рублів, а мінімум вдвічі більше.

Агентство Bloomberg підрахувало, що за останній місяць 2022 року морські постачання нафти РФ скоротилися на 117 тис. барелів на добу: «Європейський ринок на короткому транспортному плечі, який споживав понад 1,5 млн б/д нафти з терміналів у Балтійському, Чорному морі та в Арктиці майже повністю втрачено, – повідомляє Bloomberg. – Його повинні замінити довгі перевезення в Азію, набагато дорожчі та триваліші».

Є й ефект конкретно на воєнну сферу Росії. Надходження у «воєнну скарбницю» від експортного мита на нафту до 30 грудня лише за тиждень впали на 15 млн доларів до 108 млн. Чотиритижневе падіння склало 3 млн долари до 110 млн, що стало найнижчими річним показником. А ось у перших числах січня ціна на російську нафту впала до 56,51 д/б, і це ще без дисконту.

Водночас зі знижкою нафту продають за ціною 30-32 д/б. При цьому в бюджеті Росії на 2023 рік закладено ціну Urals на рівні 70,1 д/б, а минулого року – 80 доларів. До речі, собівартість нафти без урахування податків становить 40-45 д/б, тобто фактично зараз її продають дешевше. Знецінюється через усю картину і рубль.

За 50 доларів за барель та 10 млн б/д видобутку РФ недораховується 2,1 трлн нафтогазових доходів щодо закладених до бюджету 8,9 трлн. При цьому витрати на оборону, безпеку та правоохоронні органи цього року планували становити понад 9 трлн рублів. Таким чином дещо стеля цін все-таки підірве воєнні можливості країни-агресорки.

З іншого боку, Росія отримала тепер і стратегічні наслідки. Справа в тому, що будь-який сировинний конкурентний ринок це ринок покупця. Продавець може його тимчасово дестабілізувати, але врешті-решт він завжди налагоджується покупцем. Зазвичай покупець знаходить більш найдійного продавця або знаходить заміну товару. Адже насправді тренди наразі міняються й епоха вуглеводнів у розвинених країнах минає. А те, що РФ розпочала шантаж, ще сильніше спонукає покупців прискорити цей процес.

Ще в 2012 році американський інвестиційний банк склав прогноз, згідно з яким ціни на нафту мають впасти, а країну, які на ній заробляли, на кшталт Росії чи Бразилії, втратять гігантську частину своїх доходів. Це ми й можемо зараз спостерігати.

У низці цікавих прогнозів є й доповідь Національної радиз розвідки (аналітичне відділення Управління директора національної розвідки США) під назвою "Глобальні тенденції 2030: Альтернативні світи", яка була написана також у 2012 році: «Росія, як і раніше, залежить від видобутку корисних копалин, особливо нафти та газу. Якщо Росія не зможе створити більш диверсифіковану економіку і більш ліберальний внутрішньодержавний устрій, вона може стати загрозою для регіональної та глобальної безпеки». І вже тоді для РФ прогнозували три сценарії: 1) країна стане партнером Заходу з урахуванням розрахунку, а не спільних цінностей; 2) вона вступить у суперечливі відносини з іншими державами і замкнеться у собі, але без зовнішньої агресії; 3) перетвориться на країну, яка "доставляє серйозні неприємності", яка прагне використовувати свою військову перевагу для залякування своїх сусідів. Однак дешевшаюча нафта не дасть РФ утвердитися навіть у ролі регіональної держави.

Тут вже чітко видно, що Росія вирішила обрати останній варіант, який поступово здійснюється. Адже газ і нафта це основні компоненти вуглеводного експорт Росії. Хоча поставки в Китай дещо рятують економіку країни, розрив з головним експортним ринком у вигляді Європи це компенсувати не може.

Матеріал підготовлено за аналізом Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.