Закон США про європейську енергобезпеку втрачає актуальність, оскільки Україна возз'єднується з РФ - Forbes

Закон про захист енергетичної безпеки Європи, складений сенатором з Техасу Тедом Крузом і покликаний врятувати Євросоюз від російського природного газу, тепер виявився практично марним, оскільки дві найбільші газові компанії України і Росії - «Нафтогаз» і «Газпром» - фактично помирилися. Про це пише видання Forbes.

«Угода між «Нафтогазом», державним «Оператором газотранспортної системи України» (ОГТСУ) і «Газпромом» містить цілий ряд домовленостей, які зроблять Україну транзитним ринком російського газу на наступні чотири роки. І цей газ потече в Європу. Таким чином, звернені до європейців заклики не купувати російський газ, тому що це дозволяє Кремлю збільшувати його доходи, будуть рівносильні спробам забрати в України 10% її скарбниці й спалити їх на багатті», - йдеться у статті.

Підкреслюється, що Вашингтон підтримав Україну в конфлікті, який розпочався між Києвом і Москвою у 2014-му і  спровокував санкції проти російських нафтогазових інтересів. Тим часом на тлі цього конфлікту псувалися і відносини між США і Росією.

У статті зазначається, що підписана угода стала результатом проявленого «Нафтогазом» терпіння і його багаторічних розглядів з «Газпромом» в арбітражних судах Стокгольма. Як відзначили представники «Нафтогазу» у своїй заяві, підписання угоди також сприяло введеннюамериканських санкцій проти «Північного потоку-2» - газопроводу «Газпрому», який з'єднає Росію з Німеччиною через Балтійське море. «Газпрому» потрібна була угода, яку можна було б протиставити Вашингтону, який намагається налякати його європейських партнерів і змусити їх відмовитися від ідеї використання «Північного потоку-2». До консорціуму, якому належить «Північний потік-2», входять французька компанія Engie і британська компанія Royal Dutch Shell. Ця угода ознаменувала собою дане перемир'я. (…)

«Тепер, коли газове питання вирішене, ситуація на сході України, де проросійські сили вимагають автономію, теж може бути врегульована при новому президенті Володимирі Зеленському. Це принесе користь обом сторонам і може у кінцевому результаті обернутися скасуванням європейських санкцій проти Росії», - зазначає Forbes.

Наголошуєтсья, що поки в питанні санкцій Брюссель дотримується лінії Вашингтона. Проте загроза санкцій проти «Північного потоку-2» переповнила чашу терпіння європейців і надала європейським лідерам, які відносяться до Трампа в кращому випадку без особливого ентузіазму, привід для того, щоб виступити проти політики Вашингтона щодо Росії. Більш того, нова угода між українською і російською газовими компаніями виконує ряд вимог Мінської угоди. У цій угоді, підписаній за посередництва Німеччини та Франції, сформульовані ті умови, які Росія і Україна повинні виконати, щоб санкції були зняті. (…) Ця угода між «Нафтогазом» і «Газпромом» має велике значення для української економіки.

«Після Євромайдану український ВВП різко скоротився. У той час Україна стала Венесуелою Європи. Україна почала поступово відновлюватися через два роки, і зараз темпи зростання її економіки перевищують 4%. У минулому році Україна, за деякими оцінками, втратила близько $3 млрд доходів від транзиту газу — це приблизно 71 млрд грн. Щоб було зрозуміліше, в жовтні 2019 року бюджетний профіцит України склав 30,2 млрд грн. У минулому році оподатковуваний дохід «Нафтогазу» склав близько 14% від загального державного бюджету України», - йдеться у статті.

Видання підкреслює, що поки неясно, наскільки серйозну роль в укладанні цієї угоди зіграли канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Еммануель Макрон. На початку грудня вони зустрілися з Володимиром Путіним і Зеленським у Парижі. Меркель і Макрон керують країнами, котрі вклали мільярди доларів в російські газові угоди.

Раніше Франція вже стикалася з американськими санкціями. Французька компанія Total інвестувала величезні кошти в іранську нафту, і американські санкції поставили ці інвестиції під загрозу. Суддя Нью-Йорка оштрафував французький банк BNP Paribas на 8,9 мільярда доларів за порушення санкцій щодо Ірану у 2015 році.

Макрон закликав покласти край шестирічній новій холодній війні з Росією. За стандартами США щодо нього можна було б почати розслідування за підозрою з «змові з Росією». Як і щодо Меркель, чия країна стане кінцевою точкою «Північного потоку-2», будівництво якого США мають намір перешкодити, як заявив Держдепартамент минулого тижня.

Німецькі компанії Wintershall і Uniper є партнерами в консорціумі, який володіє цим газопроводом. Хоча Макрон і Меркель не пов'язані будь-якими особистими діловими відносинами з російським урядом, їхні уряди мають більше ділових інтересів у Росії, ніж президент Трамп.

Росія - головний конкурент для експорту американського СПГ в Китай і Європу.

США заявляють, що надмірна залежність Європи від російського природного газу несе в собі величезний ризик.