Екс-консул Богдан Яременко: Поведінка уряду викликає у людей величезні підозри

Консул України в Стамбулі Богдан Яременко став своєрідною першою жертвою Євромайдану, через який, як він сам стверджує, втратив роботу. Після емоційного посту в «фейсбуці» щодо поведінки «Беркуту» під час розгону мітингуючих 30 листопада, де він назвав дії силовиків фашистськими і порадив командирам спецназівців «правильно застосувати» табельну зброю, його було відкликано з посади. Міністр закордонних справ Леонід Кожара назвав його допис «емоційним і неналежним дипломату і державному службовцю». Зараз Яременко регулярно відвідує Майдан, неохоче говорить про плани на майбутнє, але готовий висловлювати свою особисту думку щодо подій в країні та важких взаємин офіційного Києва с Заходом.

В якому ви зараз статусі? Вже безробітний?

Я зараз звільнений з посади, але не звільнений з дипломатичної служби, перебуваю у відпустці.

Але сподіваєтесь залишитись в структурі міністерства?

Поняття не маю, це має вирішити міністр закордонних справ, який мене відкликав з посади.

Чи є зараз в МЗС якісь «чистки», окрім вашого випадку?

Мені про це нічого не відомо.

Захід досить різко відреагував на події на Майдані в ніч з вівторка на середу. Як ви вважаєте, чи змінилося ставлення до Януковича в гіршу сторону чи вже нема куди гірше?

Тут ми можемо подивитися на масу як сучасних, так і історичних прикладів. Звичайно, кожного лідера країни оцінюють по його діях. Але з точки зору політичної та юридичної ці події є до певної міри логічними. І навряд чи їх можна вважати переламними, оскільки, слава Богу, обійшлося без надмірних ексцесів і це добре.

Чи готова європейська сторона до продовження розмов про Асоціацію з нинішнім керівництвом країни?

З того, що бачу я – впродовж всієї нашої історії європейці ніколи не відмовлялись з нами говорити.

Те, що зараз влада на словах висловлює готовність підписати угоду з ЄС, Арбузов якусь «дорожню карту» готує – це дійсно бажання іти в європейському напрямку чи замилювання очей?

Я не знаю повноважень Арбузова і з ким він буде зустрічатися, але думаю, що єдиним чітким сигналом про нашу готовність підписати угоду негайно може бути або заява уряду, який скасував цей процес, або заява Президента.

На круглому столі Президент сказав, що він готовий підписати угоду навесні 2014-го року, якщо європейська сторона негайно розпочне процес підготовки та обговорення.

Значить, будемо очікувати, що всі виконають свої слова.

Ви можете припустити, наскільки зараз імовірна можливість застосування Заходом санкцій щодо українських політиків?

Такі шанси зростатимуть, чим більше українське керівництво намагатиметься силовими методами розмовляти із протестуючими і демонстрантами. На сьогоднішній день Захід займає обережну позицію, а західна дипломатія намагається не зашкодити Україні. Бо санкції проти українського керівництва зроблять слабшою всю Україну. Наші друзі, очевидно, цього не хочуть, але не варто позбавляти їх вибору. Мова ж йде не тільки про Януковича, бо він легітимний лідер, який може приймати рішення щодо зовнішньої політики, оборони і так далі. Проте якщо сценарій санкцій таки буде реалізований, нічого хорошого не буде взагалі ні для кого.

А взагалі в європейців є бачення, що далі робити з Україною? Як вирішувати тутешню політичну кризу? Що робити з російським тиском?

Чи Кіссинджеру, чи Бжезинському належать слова – «підкажіть мені телефон, за яким можна подзвонити в Європу». Європа не має єдиної адреси, це союз рівноправних країн, в яких думки можуть варіюватися. І процедура узгодження цих думок займає певний час. Тож треба бути в середині процесу, щоб розуміти, куди він іде і що з цього може вийти. Але ми бачимо публічну громадську реакцію, по якій можна про дещо судити. Громадська думка в Європі однозначна – для Європи характерна повага до людських цінностей, до прав людини.

Сьогодні Європарламент має розглянути декілька резолюцій щодо подій в Україні і прийняти якусь спільну. Яких основних меседжів від Європи можна очікувати?

Жоден парламент світу не може вирішити наші питання. Всі меседжи зараз треба слухати на Майдані і передавати далі. Головне, що Європарламент почув ці меседжи і європарламентарі намагаються замислитись над тим, чим можуть допомогти Україні. Думаю, швидше за все ця резолюція не міститиме надто багато конкретики, а швидше за все буде закликом до діалогу, до вирішення політичної кризи шляхом розмови між усіма зацікавленими сторонами. Очевидно, там можуть бути категоричні заклики не допустити насильства. От на таку резолюцію ми цілком можемо сподіватись.

Зараз в Європарламенті є заклики якомога скоріше ввести для українців візовий режим з ЄС. Наскільки це реально найближчим часом?

Мені в це погано віриться – думаю, що українцям не варто очікувати манни небесної. Є низка технічних питань, які передують прийняттю рішень у цій сфері і тут треба більше працювати, а не надіятись, що Майдан вирішить все.

Те, що Сполучені Штати так наполегливо підтримують європрагнення України – це нормально? Де Штати і де Європа…

З моєї точки зору, для нас корисно все, що дозволяє реалізувати наші наміри. Якщо позиція США дозволяє реалізувати наші наміри інтегруватися в Європу, значить вони – наш друг и партнер. Якщо ні – то ні.

Тобто ви взагалі не сприймаєте логіку нашого уряду про те, що нам була конче необхідна ця пауза в євроінтеграції?

Я не розумію реальних, а не заявлених причин цієї паузи і чим вона була зумовлена. Дії уряду в цьому питанні дуже нетранспарентні – громадськість ставиться перед фактом про якісь рішення щодо стратегічних доленосних питань. Це викликає величезні підозри у людей і в цілому дуже ускладнює перемовини з західними і східними партнерами.

Як вважаєте, під час візиту Януковича в Росію 17 грудня будуть підписані якісь доленосні документи, в тому числі, ті, що остаточно загальмують наш рух в сторону Європи?

Я бачив тільки те, що попало в пресу – ці документи зачіпають дуже специфічні і чутливі теми. Певну стурбованість викликає той факт, що, щоб не планував уряд, громадськість про це дізнається постфактум. І така непрозорість, особливо в умовах збурення громадської думки, лише загострює ситуацію. Уряд не працює з громадською думкою і людьми, тому, щоб не було підписане, воно викличе негативну реакцію – чи в однієї частини населення, чи в іншої. У влади немає ніякої комунікації з суспільством.

Противники євроінтеграції часто приводять приклад Туреччини як країни, що має Асоціацію з ЄС, але фактично не має перспектив членства в ЄС. Що ви, як екс-консул в Стамбулі, могли б їм відповісти?

Це абсолютно невдалий спекулятивний приклад, а люди, які таке говорять – або негідники, або повні профани в зовнішній політиці. Туреччина має свою історію з Євросоюзом, і є низка політичних питань, які перешкоджають її пересуванню в тих переговорах. І ці питання ніяк не можуть повторитися в Україні – скажімо, проблема Північного Кіпру або взаємини з Грецією загалом. Нам може бути цікавим досвід тривалих переговорів Туреччини з ЄС, оскільки, як би ми не хотіли, мова зараз йде не про наш вступ до ЄС, а лише про укладання угоди про Зону вільної торгівлі. Туреччина має митний союз з Євросоюзом, проте треба розуміти, що вона в абсолютно інших політичних, економічних і соціальних умовах, ніж Україна.

Не кажучи вже про Алжир і Мексику, яких також наводять в приклад…

Це зовсім інші асоціації, бо країни, які ви назвали, не ставлять перед собою питання про членство в Євросоюзі.

Чи відповідає дійсності інформація, що в українські посольства з Києва розсилається тенденційна інформація про події на Майдані?

Я перебуваю в відпустці, через те не можу читати офіційну пошту МЗС.

Є така думка, що МЗС в переговорах з Євросоюзом виконує декоративну роль. Всі питання вирішуються не з міністром Кожарою, а з Арбузовим, Бойко, не кажучи вже безпосередньо про Януковича.

Не можу це коментувати, бо ніколи не був учасником цих переговорів. Але той факт, що на наступний день після заяви міністра закордонних справ, що необхідно будь-якою ціною підписувати угоду, уряд приймає прямо протилежне рішення, – дуже промовистий і все пояснює.

Наскільки українська влада взагалі прислухається до думки західних партнерів? Тому що розгін Майдану та повторне намагання це зробити схиляє до думки, що вона їх вислуховує, але робить все навпаки.

Я б розбив це питання на кілька. Перше – наскільки Україна і її влада залежать від будь-яких іноземних партнерів. А друге – чи адекватно це сприймається в українському уряді. Україна інтегрована в світові процеси і ми не можемо жити без наших партнерів – особливо в фінансових справах позиція США в багатьох питаннях може бути визначальною і вирішальною. І той факт, що делегація Арбузова проводить переговори на Заході, свідчить про те, що наш уряд це розуміє.

А це не намагання забовтати тему і заспокоїти людей на Майдані?

Не знаю, які мотиви у влади. Але якщо вони такі, як ви кажете, то, судячи з того, що ми можемо бачити за вікном, такої мети вона не досягла.

Ви спостерігали за антивладними протестами в Туреччині зсередини. Можете провести аналогії з українськими подіями?

Сподіваюсь, що український Майдан буде більш продуктивним в плані змін в країні, ніж в Туреччині влітку. Обидва «майдани» були спровоковані абсолютно чітким сильним бажанням громадян змінювати свою країну і несприйняттям того, що відбувається. Поки здається, що українці більш послідовні і наполегливі, і будемо сподіватися, через те і результати будуть кращі.

А турецькі демонстрації дали якійсь результат, окрім того, що влада пересвідчилась в існуванні людей, які не згодні з її курсом?

Про значні практичні результати я б не говорив. Те, про що ви сказали, можливо, і є найбільшим результатом. Турецькому лідеру чітко дали зрозуміти, що йому не варто планувати політичне довголіття в цій країні – на тому і все.

В Україні також може тим завершитись?

У нас політичний діалог ще не розпочався, акції на Майдані вирують і не схоже на те, що люди збираються розходитись. Українська історія ще далека від завершення.