Володимир Крижанівський: Проведення референдуму не дає гарантію роззброєння сепаратистів

Минулого тижня у Женеві вперше з початку українсько-російського конфлікту відбулася чотиристороння зустріч з приводу врегулювання кризи. Внаслідок діалогу було підготовлено документ, який підписали представники України, ЄС, США і Росії. Серед ключових пунктів, зафіксованих у ньому, – повне роззброєння незаконних формувань на території України, повернення захоплених будівель законним власникам та амністія для тих, хто добровільно складе зброю. Примітно, що у документі жодним словом не згадується ситуація в Криму. З одного боку це можна вважати поразкою України, оскільки наша сторона свідомо погодилися ігнорувати факт анексії, з іншого боку, до цього схиляються, дипломати, у Женеві наша країна досягла максимуму, на який можна було розраховувати в цих умовах.

Однак, не встиг початися новий тиждень, як Росія і Україна знову обмінялись звинуваченнями. Глава МЗС РФ Сергій Лавров у понеділок дорікнув Україні у недотриманні угоди. Мовляв, уряд України висуває претензії до південно-східних регіонів у тому, що там не звільняються зайняті будівлі, не усуваються блокпости, однак сама столична «влада палець об палець не вдарила, щоб усунути причини, які лежать в основі нинішньої глибокої внутрішньоукраїнської кризи». Українська сторона не забарилася з відповіддю. Очільник МЗС України Андрій Дещиця пообіцяв російському колезі особисто прозвітувати про те, що робить Україна для деескалації конфлікту, «якщо цього не зроблять російські дипломати».

Сьогодні ж в.о. президента України Олександр Турчинов під час зустрічі з віце-президентом США Джозефом Байденом у Києві заявив, що Росія та «її терористичні підрозділи в Україні демонстративно ігнорують виконання женевських домовленостей». Враховуючи той факт, що Росія має «звичку» не дотримуватися раніше підписаних документів, закрадається сумнів у ефективності і довготривалості дії Женевської угоди. Попри це, альтернативи підписанню такого документу в України не було, адже краще поганий мир, ніж хороша війна. Про це в прес-центрі « «Главкому» розповів перший Надзвичайний і повноважний посол України в Росії Володимир Крижанівський.

Дипломат вважає, що відсутність серед женевських домовленостей пункту про Крим – вимушений компроміс. А узгоджена позиція з вимогою роззброєння незаконних формувань – здобуток. Попри це, навряд чи Росія робитиме кроки для сприяння роззброєння формувань на Сході України, адже формально вона не має до них ніякого відношення, однак тільки сліпий не помічає її впливу.

Для чого Україна підписувала Женевську угоду з Росією, знаючи, що Москва не дотримується своїх зобов’язань і в будь-який момент може «кинути»?

А ви хочете війни? Ми зі свого боку сказали, що будемо дотримуватися угоди, вестимемо конституційний процес. Росіянам же такі наші дії потрібно чимось «крити», а крити нічим. Тільки такими штучками як в Слов’янську вони і діють.

В підписаній чотиристоронній угоді узагалі відсутня тема Криму. Чому Україна погодилася з тим, що такої проблеми начебто не існує?

Ви думаєте, що якби в документі було написано про анексію Криму, Лавров поставив би свій підпис під документом? Звісно, що ні. Щодо Криму, то є рішення генеральної асамблеї ООН. Так, немає рішення Радбезу ООН. А відсутність Криму в угоді – це компроміс від України. Адже краще поганий мир, ніж хороша війна.

Багато хто говорить про далекоглядні плани Путіна на Україну. Наскільки ця угода може відтермінувати зовнішню агресію з боку Росії?

Цей конфлікт буде тривати не тільки до виборів, він тягнутиметься і далі. Путін же має чимось звітувати перед своїм народом. Ну, зайняв Крим, але це ж колись забудеться, треба щось інше шукати. Наскільки довго це триватиме – важко сказати.

Глава МЗС Росії Сергій Лавров після підписання Женевської угоди заявив, що його країна виступає за роззброєння усіх незаконних формувань в Україні. Хто має роззброювати сепаратистів на Сході?

Росія не вважає «зелених чоловічків» на Сході своїми військами. Так, сепаратисти піднімали над будівлями в тому числі і російський прапор. Ну і що? Ну, мало там що, захотіли, могли і молдавський стяг підняти. Попри те, що Росія не визнає провокаторів своїми, звичайно, вона має на них вплив. А що ж ви хочете, ця країна вчиняє як нормальний собі агресор.

Відповідно до підписаного документу, сторонами-гарантами виконання угоди є Україна і ЄС. Росія – підписант документу, але без зобов’язань. Яким чином ця країна може сприяти роззброєнню «зелених чоловічків»?

Через ОБСЄ. Росія є членом цієї організації. Є там моніторингова група, представники якої зустрілися в Слов’янську. Вони можуть, але чи робитимуть? Звісно, що ні.

Яким чином Україна може дотриматися угоди, якщо силові дії з боку Києва розцінюватимуться як внутрішня агресія до власних громадян, а пасивність – неготовність виконувати угоду, яку самі ж підписали?

Ви хочете там загинути? Ні. І я не хочу. Вихід – тільки такий, дипломатичний. Політика – це продовження війни, тільки іншими методами. Підкреслюю, війни! От вони зараз ведуть війну, тільки іншими методами. Нехай краще іншими ведуть. Головне, щоб не вели притаманними війні методами, маю на увазі вогнепальну зброю.

Ви кажете, що на озброєних людей на Сході має вплив Росія. А хто має вплив на «Правий сектор», адже навряд чи хтось заперечуватиме, що і в них є зброя?

Їх потрібно спонукати скласти зброю. Казати про Женевську угоду, яку потрібно виконувати.

Якщо до цього часу їх не вдалося роззброїти, переконати в необхідності скласти зброю, то чому це має статися зараз?

Якщо вони скажуть, що не виконуватимуть, то що тоді треба? Душити, і все.

Коли почалося загострення українсько-російського конфлікту, з Москви був відкликаний наш посол Володимир Єльченко. Навіщо Україна позбавила сама себе ще однієї можливості для діалогу?

Це загальноприйнята практика, відкликати посла в разі подібного погіршення відносин. Тим паче, ви ж пам’ятаєте, першим Росія відкликала з Україні свого посла Михайла Зурабова. По-інакшому не можна було вчинити. В Москві працює виконуючий обов’язки посла, цього достатньо. Росія – це як футбол, на стосунках з цією країною усі розуміються, навіть ті, які ніколи не грали у футбол.

Уявімо, що в Україні таки відбудеться всеукраїнський референдум з питань державного устрою. Чи буде він гарантією того, що сепаратисти складуть зброю?

Немає гарантії. Але за його результатами принаймні можна буде сказати, що більшість людей, наприклад, не хочуть змінювати устрій держави, більшість буде проти федералізації. Це буде аргументом на користь Україні. Завжди потрібні подібні аргументи, зброєю ми не можемо діяти.

Тобто влада України повинна погодитися на референдум, задовольняючи вимоги радикалів. Вам не здається, що Україну «ведеться» на шантаж з боку Росії?

А що нам залишається робити? «С волками жить - по-волчьи выть». Ми не можемо стріляти. В Маріуполі просто показали один раз, що можемо, якщо захочемо. Але загалом такого робити не можемо.