Ірина Фаріон: Я жму лапу Коломойському

«Інфекція рошен вдарила по людях. Голосувати за міністра в уряді регіоналів, за співтворця Партії регіонів та есдеків, за безнаціональне створіння... І це після стількох смертей одержимих людей на Майдані. Це навіть не божевілля. Це національне самознищення способом садомазохізму», – такий скандальний пост в соцмережі написала «свободівка» Ірина Фаріон після того, як стало зрозуміло, що Україна вже у першому турі обрала собі нового президента.

Дісталося від Фаріон і киянам: «Ударівський вибір у Києві хіба підтверджує бажання електорату зазнавати постійного болю від власних політичних уподобань. Удар – визріла брунька Партії регіонів. У парі з рошеном – це банальна суміш для приглушення будь-якого національного інстинкту. Горе цьому народові», – резюмувала Фаріон. Її засмученість була тим більш зрозуміла на фоні того, що лідер «Свободи» Олег Тягнибок набрав близько 1%. Зараз пані Ірина дещо знизила градус своїх висловів, але все одно не сумнівається, що коаліція її партії з «Ударом» розпадеться, дострокові парламентські вибори будуть, а в Київраді фракція «Свободи» піде в опозицію.

Ви вважаєте, що лихо тому народу, який голосує за Порошенка та «Удар». Але превалює думка, що народ втомився від войовничої риторики, тому і голосував за виваженого Порошенка.

Вибір Порошенка – це ж не монополія на істину і сподіваюсь, що ми не повертаємось до однопартійної системи. Кожен має право на свою систему цінностей, і я належу до тих людей, які голосують винятково за світогляд. Я маю переконання, що мир – це виграна війна, і якщо ми цієї війни не виграємо, буде окупація країни. Це лише питання часу. Тож як би люди не хотіли сховатися від війни, такою є теперішня реальність і плата українцям за любов до ката і називання московітів стратегічними партнерами, братами, запускання їх у душу і свідомість, сприйняття їхньої культури і мови як своєї. За все це треба платити, і це не виклик політики, а виклик неба. Якщо Господь подарував тобі землю, а ти не вмієш на ній себе належно ідентифікувати і вилікуватись через революцію, то отримаєш війну.

Я розумію виснаженість всіх, проте такими є закони об’єктивного світу. Війна сама собою не мине, і якщо ті, хто голосував за Порошенка, думали, що вже зранку над Слов’янськом, Краматорськом і іншими містами буде світле небо, вони, на жаль, помилились. Цю війну треба вигравати надзусиллями нації, повертаючись до її мілітарного обличчя. А українці завжди були мілітарною нацією, починаючи від князівських часів і закінчуючи Українською галицькою армією, Січовими стрільцями, УПА. Зрештою нашими змаганнями на Майдані, коли абсолютно знезброєні люди бігли за «Беркутом». Причому на Майдані ми максимально стримували людей від застосування зброї, знаючи, що тут може бути тільки один результат – смерть. Сьогоднішню війну мають вести професіонали. І немає іншого способу, ніж дуже наступальними методами провадити цю так звану АТО. Хоча це не АТО, а реальна війна Росії з Україною, що триває від 1654-го року, і в своєму найстрашнішому вияві проявилась в 1918-му році, що завершилось знищенням українців і створенням СРСР.

Порошенко вже висловив бажання домовлятися з Росією після своєї інаугурації. Ви згодні з тим, що домовлятися все одно прийдеться, незважаючи ні на що?

Домовленості існують завжди, навіть під час найстрашнішої війни. В часи Петлюри, Винниченка і Грушевського завжди були дві партії – партія війни і партія, що пристосовувалася. Яку позицію займає Порошенко, я не знаю. Але як можна проводити зараз перемовини, якщо третина сходу країни в руках терористів? Спочатку їх треба вигнати, а потім сідати за стіл перемовин. Інша справа – на яких умовах і чи є хтось у тому світі, хто сприймає Росію як партнера у взаєминах. Мені сподобалося, як оцінив цю ситуацію колишній президент Грузії Саакашвілі, який пройшов через це пекло: в України є один шлях – це виховання національної свідомості і патріотизму. Це і є найпотужніший щит, який виставляє кожна нація. У нас, на відміну від країн Балтії, ще є русофільські настрої, і це видно з того, в якому катастрофічному стані наш інформаційний простір. Тож якщо ми йдемо на перемовини з терористом Путіним, то хто тоді ми?

Вам зрозуміла кінцева мета Путіна?

Я не можу залізти в голову до придурка. Єдине, що я можу уявити: наш шлях – це парасолька НАТО, хоч найкраще бути самостійною, незалежною та самодостатньою. Але відповідно до статуту НАТО, країни, в яких відбуваються воєнні дії, не можуть претендувати на членство. Путіну треба якомога більше затягнути час, щоб Україна не була успішною державою. Якщо переводити це в людські взаємини, то це просто тупа заздрість Путіна неймовірному прагненню українців бути вільними і бути собою. Вони не можуть нам простити прагнення до волі, тому будуть максимально дестабілізувати ситуацію там, де є сприятливі умови. Там, де немає таких умов, вони також будуть діяти через свою агентуру. Інакше кажучи, Путіну потрібно закрити шлях України до самої себе.

Ви багато чого про «Удар» наговорили в тому ключі, що це ледь не відросток від Партії регіонів. Але ж поки що це ваші партнери по коаліції.

Ми були в коаліції тільки тому, що оця єдність, навіть якщо вона була суто зовнішня, вкрай необхідна, щоб протистояти банді Януковича. Якщо хтось ту єдність і намагався знищити зсередини, то це був «Удар», починаючи з виборів парламенту 2012-го року. Якщо ми узгоджували кандидатів з «Батьківщиною», то «Удар» цього абсолютно не робив. Щодо голосування в парламенті зараз, то ми бачимо нецілісне голосування «Удару» зі «Свободою». Ми надто різні світоглядово, щоб бути єдиною командою. Альянс Порошенка з «Ударом» абсолютно закономірний, оскільки базується на тих самих бізнесових та світоглядових цінностях. Так що їхня злучка була просто неминуча.

Якщо коаліція розпадеться, виникне привід для розпуску парламенту…

Ми – за негайні перевибори до парламенту, але за новим виборчим законом, бо мажоритарна система – це система «окупування» виборців. І як показали вибори до Київради, і сьогодні вони далеко не є прозорими. Потрібна пропорційна система з відкритими списками. Друге – як я зараз можу морально сидіти в парламенті поруч не просто з ворогами, а з вбивцями? Що я можу доводити агенту КДБ Герман чи Чечетову? Тож як можна підозрювати «Свободу» в тому, що ми не хочемо виборів? Але якщо ми не пригасимо хоч трохи події на сході, як ці вибори можна буде реально провести? Для мене такі ж дорогі Луганщина та Донеччина, як мій рідний Львів.

А якщо Герман з Чечетовим пройдуть і в наступний парламент?

Якщо пройдуть, то такий рівень суспільної свідомості. Люди часто нарікають на політиків, але самі повинні дати відповідь, за кого вони голосують.

А чи нормально взагалі політикам дорікати на суспільну свідомість?

Це не докір, а констатація. Яке я право маю дорікати? Але я проводжу низку заходів, щоб пропагувати свою систему цінностей через різні законопроекти, зустрічі з людьми. Про те, що Україна радикалізувалася, свідчать президентські вибори.

Так якраз всі радикали показали низькі результати. Якщо не брати Ляшка, звичайно.

Але ми не можемо не брати Ляшка (сміється). Якщо він є, то така стала суспільна свідомість після Майдану. Щодо низької підтримки Тягнибока, ми будемо робити конференції, де маємо дати глибоку аналітику нашій діяльності. Я завжди була прихильницею радикальних дій націоналістів. Можливо, деякі пом’якшені форми нашої діяльності нашого виборця відштовхнули. Я приймаю цю його позицію як урок для себе і дякую, що він мені це сказав. Мудру людину жодна перемога не вчить так, як поразка. Скількох ударів зазнавали Петлюра та Коновалець, але не відступили від своїх цінностей. «Свобода» завжди йшла на пошук компромісу, коли треба була рятувати ситуацію в державі. Можливо, часом аж занадто, за що й отримала ляпаса.

Якого результату «Свободи» ви очікуєте на дострокових парламентських виборах?

Я не буду прогнозувати, а буду аналізувати ті відсотки, які ми здобули в Київраді, в місцевих органах Черкас, ми маємо мера в Прилуках, на Тернопільщині, і маємо 1% Олега Тягнибока. Це все привід для серйозної аналітики.

Чи не буде з приводу цього підійматись питання зміни лідера?

Ні. Олег надто глибокий, аби в сучасній українській політиці завжди втримувати позиції. Часом політика нагадує мені попсові ігрища, але він не належить до попси. В нього така генетична основа, що його предки з неба є серйознішим випробуванням, ніж хто інший. Тому він вийде з того 1% як переможець рано чи пізно.

Чи піде «Свобода» в опозицію в Київраді?

Думаю, іншого виходу просто немає. Даруйте, але якщо люди Космоса в «Ударі», то як «Свобода» може бути не в опозиції?

Проясніть відносини «Свободи» з «Правим сектором». Ви партнери чи конкуренти?

Я не можу скласти оцінки цій структурі з огляду на її діяльність до Майдану. Я тільки могла тішитися тому, що Україна правішає. Але, наскільки мені відомо, ця структура не має жодних намірів іти на співпрацю зі «Свободою». Тож я їм можу побажати успіху і натхнення.

А чому те, що Україна правішає, зовсім не демонструють результати президентських виборів?

Результати виборів показують, що Україна радикалізується без ідеології. Мені здається, що це не є добрий сигнал, бо ідеологія – це клей для будь-якого суспільства. А говорити про ідеологію Ляшка складно. Думаю, це такий психічний стан нас усіх – прострілених, змучених, виснажених, приголомшливих. Бо наше покоління, мабуть не очікувало, що доведеться воювати. А треба було подивитись в історію і зрозуміти, що кожне наше покоління мало на своїх плечах війну, і треба прийняти це як даність і спосіб визволення.

Чи ви не намагалися вмовити своїх партнерів по коаліції не голосувати меморандуми злагоди і не йти на поступки щодо мови, а навпаки радикально відмовитися від всього російського, бо зараз з погляду націоналістів якраз момент для цього?

В нас шкала русифікації країни зараз досягла найвищої позначки. Коли я вмикаю львівське телебачення, а там написано «Единая страна» – це божевілля. Але нам складно переконувати партнерів – я так зрозуміла, що для них духовні, мовні цінності не є першорядними, вони не усвідомлюють їхньої ролі для побудови держави. Вони більше звертають увагу на економічні і бізнесові показники. Підписання так званого меморандуму на наступний день обернулося в розстріл 16 наших солдатів. Це ще один знак неба. Як можна йти на поступки з поплічниками терористів? Це свідчить ментальну кризу українського політикуму і, даруйте, значної частини інформаційного простору, який підігрує цьому.

Чи ви не вважаєте, що багатьох людей на Сході відвернуло від Майдану те, що він фактично проходив під бандерівськими гаслами?

Існують відповідні внутрішні установки несприйняття власної свободи. Пам’ятаєте, коли в Луганську чи Донецьку виходили люди з гаслами «Мы против свободы»? Не проти політичної партії, а взагалі свободи. Людям потрібен хомут – це наслідок колонізації країни впродовж 350 років. Це наслідок зміни етноструктури східних земель України, коли українець був винищений, а туди був завезений чужинець, який тотальне не сприймає і ненавидить українське. Хоча кожен, у кого є хоч трохи олії в голові, може зайти в Інтернет і прочитати, хто такий Степан Бандера – чоловік, який воював з трьома імперіями. То чому він є злим демоном? Вибачте, виборець Сходу привів до влади Януковича – бандита-кримінальника. Вісім мільйонів людей проголосувало за параноїка. А ми тепер будемо щось вишукувати в гаслах Степана Бандери?

«Свобода» завжди негативно ставилась до так званого олігархату, а зараз в нас деякі області якраз олігархи і очолюють з причин, скажімо так, тимчасової необхідності. Це виправдано?

Часом чужинці можуть демонструвати чуда любові до землі, яка стала для них другою Батьківщиною. Можливо, в тій же Дніпропетровщині і є такий приклад. Можливо, приходить усвідомлення того, що ти заробляєш гроші не тільки для себе і великим щастям є ті гроші віддавати спільноті, яка є поруч з тобою. Людина розширює свій світогляд з матеріального на ідеальний. Отак матеріальні цінності починають творити ідеальний світ, і це класно. Зрештою матеріальні цінності Мазепи також творили великий український сепаратистський світ. І Богдан Хмельницький був зовсім не бідний.

Коломойський для вас – чужинець?

Чужинець – це представник іншої національності, але це чужинець, який живе на моїй землі, і я тисну йому лапу, бо він працює на мою державу і на мою мову. До речі, він нещодавно заявив, що хоче, аби з ним говорили українською мовою.

З Коломойським зрозуміло, а як щодо поведінки Рината Ахметова?

В нього поведінка дуже слабкої людини. Якщо порівнювати його з попереднім олігархом, то ця людина не має шансів стати іншим і еволюціонувати. Він колапсує на рівні свого кримінального капіталу.

До ваших представників у владі чутно багато претензій. Чому ми не бачимо ніяких проривів в роботі Генпрокуратурі, яку очолює «свободівець»?

Генпрокуратура відкрила тисячі кримінальних проваджень, але вона не здійснює суду. Звісно, я б хотіла, щоб суди активно виносили рішення, але наразі ми маємо лише одне судове рішення стосовно пана Гаврилюка (козака, якого голим тримали на Майдані, - «Главком»). Крім того, всі ці справи мають бути дуже скрупульозно проваджені, щоб потім не було жодних претензій, що вони мають політичне забарвлення. Тому я не вважаю, що прокуратура працює непродуктивно.

Ви подали запит в СБУ щодо причетносты Ганни Герман до ворожих спецслужб. Чи є вже якась відповідь?

Відповіді поки що немає, і доводиться ґвалтувати себе, сидячи в парламенті поряд з… (сміється)

Як проходить робота мовної комісії, до складу якої ви входите?

Мовна комісія закінчила свою роботу, яка проходила у дуже складних умовах, тому що представники Компартії Партії регіонів і «Удару» на засідання не прийшли і у нас не було кворуму. Те, що ми напрацювали без кворуму, ми скерували до Венеційської комісії. Це був результат понад річної діяльності мовної групи під керівництвом Кравчука. Наша комісія пропонувала низку правок, але не змогла їх внести через відсутність кворуму. Якщо ж Венеційська комісія дасть позитивну оцінку законопроекту групи Кравчука, це буде важливе вирішення мовного питання у сенсі балансу взаємин між українською мовою як державною і іншими мовами. Цей проект абсолютно збалансований і забирає право у місцевих органах влади втручатися в 10 статтю Конституції – це питання винятково Верховної Ради.

Але нинішній прем’єр якраз обіцяє, що регіони отримають право вводити офіційні мови.

Я гостро негативно ставлюся до таких заяв Яценюка, попри дуже добрі взаємини з ним. Я вважаю таку позицію вкрай згубною для українського утвердження взагалі. Можливо, це якесь загравання з кимось, а для мене це – відступництво.

Але це був би такий показовий крок назустріч.

Крок назустріч – це виконання Конституції і законів. Не подобається тут – нема проблеми, їдь до Путіна. Українцям розпорюють животи за те, що вони говорять українською мовою, тож це крок назустріч для кого з ким? Коли Садовий заговорив у Львові російською мовою, одразу російські війська у Крим увійшли. Це не крок назустріч, а м’якотілість, малоросійство, примітивізм.

Ви очікуєте розпаду коаліції найближчим часом?

Думаю, це неминуче. Вибори мають відбутися, і цього хочуть всі. Ми не можемо далі працювати в такому форматі – в упрязі ми абсолютно несумісні між собою люди. Вичерпані всі можливості для перемовин. Ми змінили уряд, президента, і як після цього має залишитися склад того парламенту, в якому є сили, що почали стріляти у власних людей? Працювати в такому парламенті просто аморально.

А якщо новий склад парламенту буде ще більш неоднорідним, ніж цей?

Я не вважаю, що він кардинально продемонструє зміну політичної карти, принаймні так, як хотіла б я і моє оточення. Партії регіонів та комуністів не буде, але проблема українців в пристосуванстві та перефарбуванні, компромісів там, де вони стають крахом. В тому, що нам вдалося за цю революцію і війну вирвати цього гнилого зуба компромісів, я маю сумніви.

Чи не настане в українців чергове «постмайданне» розчарування?

Не зачаровуйтесь, тоді не будете розчаровуватись. Українець за своїм складом сприйняття світу почуттєвий, що не є добре. Ми повинні навчитися раціонально оцінювати ситуацію. Якою б вона не була складною, не треба допускати в собі це почуття розчарування, тому що це – початок поразки. Ми дев’ять років запрягали на протест після розчарування у «помаранчевих» і це нам коштувало крові і людських життів. Якщо ми знову впадемо в яму розчарування, то знову заплатимо надто високу ціну, бо все одно прийде покоління, яке буде бунтувати. Тому треба викреслити це слово з лексикону. Це підліток рухається емоціями, а зрілі люди зважують.